Романи Куліша. Мовчуще божество

Опанас грізно насупив брови: «Що ти там собі мурмочеш під ніс, ти, мурмило?»

«То вже виходить так, що мені й мурмотіти не можна?»

«Йване, ой, не доводи мене до гріха!» — докірливо сказав Маркович.

Іван відхилився: «Ні, я нічого, — відповів він, — я нічого. Я тільки кажу, до себе, що ти, Йване, хлопе, не думай, а роби, що тобі пан кажуть!»

Марковим з тим згодився: «Ну, та ж і роби!» «Я й роблю!» «То й роби!» «Авжеж, що роблю!» «Ой, Іване, щоб ти чогось не діждав собі! Мовчи краще!»

Іван відчув в голосі пана знані йому нотки, відразу замовк і мовчки тягав речі в сіни до гостиниці, звідки вже вискочив господар в довгополому чорному кафтані й парубчак в кумачевій сорочці з м’ятою, колись білою серветкою під пахвою.

Кімнатка в гостиниці, де влаштувався Маркович по приїзді до Орла була глуха й убога. Сморід від відхідників наповняв все приміщення, проходив в кімнати. Вночі було чути п’яні вигуки картярів, жіноче вищання, сміх дівчат або гістеричний плач. По коритарах хтось проходив, стукочучи важкими чобітьми.

Не заснути. Запалював свічку, розкривав Євангелію, що її брав зі столика і з якою не розлучався. В нічних присмерках, в коливаннях тіней, в чаді лойової свічки, що стікала, в мишачому шелесті, шересі, думав про свою скупу, черству, нещасливу долю. Раз-у-раз завжди про те саме.

Інформація видавця

В. Домонтович

Д 66 Романи Куліша, Мовчуще божество / Передмова Оксани Щур. — Київ, Видавничий дім «КОМОРА», 2020. — 264 с.

ISBN 978-617-7286-56-0

«Романи Куліша» — белетризована біографія Пантелеймона Куліша, що ілюструє, як у його епоху розвивалися любовні стосунки. Значна частина описаних тут любовних історій відбувається не у реальному житті, а у фантазіях людей, які активно листуються. Це абстрактні, вигадані, деформовані, ідеалістичні романи. Це історії захоплень і зречень, поривів і стриманості, палкої пристрасті і німотного мовчання. Героїнею одного із таких романів постає і Марко Вовчок. І саме їй В. Домонтович присвятив окрему, так і не завершену, однак від того не менш цікаву біографію «Мовчуще божество».

УДК 821.161.2’06-31-6

Літературно-художнє видання

В. ДОМОНТОВИЧ

Романи Куліша

Мовчуще божество

Передмова Оксани Щур

Випускова редакторка Алла Костовська

Коректорка Оксана Борис

Обкладинка Марини Фудашкіної

Макет і верстка Андрія Репенка

* * *

В. Домонтович

«Спрага музики»

Передмова Віри Агеєвої

Таємний агент радянської розвідки і богемний модерніст, берлінський професор-богослов і «шостий із п’ятірного грона», людина в німецькій офіцерській формі й археолог-самітник, що вивчає трипільську культуру, — якби хтось написав белетризовану біографію Віктора Петрова, така книжка не поступалася б гостросюжетністю шпигунським романам. Але поки державні архіви відмовляються надавати інформацію про цю непересічну постать, нам лишається перечитувати твори Доктора Парадокса, на сторінках яких відображаються гострі суперечності його доби, вирують емоції та чаяться тамовані пристрасті, оживають Вінсент ван Гог і Ґете, Райнер Марія Рільке і Вацлав Ржевуський. Художні тексти, опубліковані під псевдонімом В. Домонтович, — яскраві зразки інтелектуальної прози XX століття, що захоплюють читачів і нині.

* * *

В. Домонтович

«Дівчина з ведмедиком. Доктор Серафікус»

Передмова Віри Агеєвої

Два найвідоміші твори В. Домонтовича під однією обкладинкою.

Захопливий і доволі екстраваґантний роман «Дівчина з ведмедиком» розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу.

«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора-аскета, що проповідує своєрідний «донжуанізм навпаки»: бажання кохати всіх жінок і зректися будь-якої.

* * *

Марко Вовчок

«Емансипантка. Оповідання та повісті»

Передмова Віри Агеєвої, післямова Катерини Бабкіної