Сборник лучших анекдотов от Тараса. Выпуск 1

На призовному пункті перед новобранцями виступає офіцер. Завершуючи перелік переваг військової служби, він сказав: – …Ну і врешті решт, повернувшись з армії, кожен з вас вже не будете перебувати у постійному страху, що його призвуть служити.

Прапорщик стоїть біля канави і кричить солдатам:

– Рядовий Борщ, стрибай!

Борщ стрибає.

– Рядовий Часник, руки в сторони, два кроки вліво, стрибай!

Той стрибає.

– Рядовий Цибульський, зігнися навпіл, крок вправо, стрибай!

Той стрибає.

Підходить днювальний по роті:

– Товариш прапорщик, вас командир частини викликає.

Прапорщик:

– От гад, знову не дав у тетріс дограти!

Старшина перед строєм проводить заняття. Вивчають зоряне небо.

– Товариші солдати, прямо над вами знаходиться Полярна зірка.

– Товариш прапорщик, але у нас шапки спадають.

– Зрозумів. Рота! Два кроки назад кроко-о-ом руш!

Командир взводу звертається до командира батальйону: – Товариш майор, нам потрібно ще раз уважно переглянути особову справу рядового Петренка. Щоразу після учбових стрільб він надто ретельно стирає відбитки пальців зі зброї…

– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче водій генеральського автомобіля, звертаючись до ад’ютанта генерала, який сидить поряд з ним.

– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче ад’ютант, повернувшись до генерала, який сидить у нього за спиною.

– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче генерал своїй дружині, яка сидить поряд з ним.

– А чому пошепки? – шепоче дружина генералу.

– А чому пошепки? – шепоче генерал ад’ютанту.

– А чому пошепки? – шепоче ад’ютант водію.

– Вчора холодного пива попив, – шепоче водій.

Директор дитячого садку зателефонувала командиру військової частини. Вона поскаржилась, що після того, як два його підлеглих солдата налагодили у садочку телефонний зв’язок, усі діти почали страшенно матюкатися. Командир викликав бійців, щоб з’ясувати в чому справа. Один з них і розповів: – Доки рядовий Гарбуз паяв під стелею проводку, я внизу тримав «стрем’янку». А потім я спокійно кажу Гарбузу: «Васильку, невже ти не помічаєш, що краплини розплавленого припою капають за комірець твоєму товаришу?» Щоправда, він знову капнув мені за комірець. А я йому знову спокійно: «Ой, Васильку, ти такий нерозторопний.» Після цього він піднявся з підлоги і пояснив мені, що йому згори дуже погано видно, куди капає припій. Ми вибачилися один перед одним. Потім обережно склали «стрем’янку», похвалили діток, які юрбилися довкола, передали привіт їхнім батькам, вихователям і мирно пішли до рідної військової частини.

Телефонний дзвінок до військової частини:

– Ало, це «Орбіта сто одинадцять»? Прапорщика Яновича можна до телефону?

– Ні, це «Орбіта один, один, один», я вас слухаю…

Один полковник написав листа міністру оборони.: «Шановний пане міністре! Для полковників формою одягу передбачений чудовий зимовий головний убір – папаха. Взимку ще здалеку видно, що йде полковник. А от влітку полковник нічим не відрізняється від будь-якого іншого офіцера. Дуже прошу, щоб Ви дали наказ, згідно з яким для полковників розробили б літній головний убір особливого зразку.» Міністр оборони: «Шановний товаришу полковник! Дозволяю Вам носити папаху літом!..»

Капітан віддає наказ підлеглим: – Товариші солдати, копайте тут, тут і ось тут. А я тим часом піду взнаю де потрібно копати…

Идут дочка с отцом из крематория и несут в урне прах усопшей тещи.

Дочка говорит:

– Пап, давай урну эту поставим на пианино, и когда я буду играть, ей будет приятно – ведь при жизни она любила меня послушать…

Отец:

– Нет уж, дочка. Мы её засыплем в песочные часы, пускай, сука, еще поработает!