Шпигачки та інші віршовані тексти

Горда ти – я в шинок

Та вип'ю там чарку,

Приголублю я до себе

Вродливу шинкарку.

Пішов улан танцюючи,

Шабелькою брязь-брязь!

Шапку синю набакир

Та у шпори лясь-лясь!

№ 3 (Дует Сумасвода і Насті)*

Сумасвод.

Буде дурень в мене знати,

Як-то жінку ревновати;

Він ні слова вже не скаже, (2)

Ревновати всім закаже...

Настя.

Вже не жаль би і терпіти,

Коли б мала я любити;

Щоб другого замість його – (2)

Так немає ж тут нікого.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

(Далі співають одночасно).

Сумасвод.

Буде дурень в мене знати,

Як-то жінку ревновати,

Полюби собі другого –

Гей! Улана молодого!

Настя.

Нехай дурень буде знати,

Як-то жінку ревновати,

Полюблю собі другого –

Я улана молодого!

№ 4 (Друга пісня Насті)*

Ой, був колись собі Охрім,

Та, на лихо, дурний зовсім;

А в нього жінка та Кулина

І весела, жартовлива.

І скакала часто в гречку.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Вона все з мужика сміялась,

Тихенько знай все женихалась,

Мужик плохий собі й байдуже,

Не доглядається! Не дуже!..

Дума, так йому здається.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Вона з солдатом верховодить,

Мужик ні се ні те городить,

Звела з ума його зовсім,

Сміється бідний наш Охрім,

Зовсім пошила в дураки!

№ 5 (Пісня селянина Потапа Левурди, чоловіка Насті)

(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).

От так роби, як я роблю,

По вгородам рибу ловлю;

Заступом тілько хрясь!

І піймався тут карась!

Хоч рибалка й силу знає,

А навряд він так піймає...

Як заступом тільки – стук!

Скільки хочеш бери щук!

От так знай, як я знаю;

Швидко вже обідать маю;

Що б то, якби скиба хліба

Та коли б поспіла риба!

О, щось дуже хочу їсти,

Коли б швидше за стіл сісти!

Борщик, рибку уплетати:

Не люблю голодний спати!

№ 6 (Третя пісня Насті)

(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).

І жив, не любила,

І вмер – не тужила!

Тільки трошки зголосила,

Як у яму положила.

Лежи собі, спочивай,

Мені гуляти не мішай...

Тупу, тупу ніженьками!

З гарними уланами!

№ 7 (Перший терцет Сумасвода, Насті і Потапа)

(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).

Настя і Сумасвод (разом).

Ой, щаслива наша доля,

Любитися своя воля,

Гоп, гоп, гопопо!

Любитися своя воля.

А хто баче, а хто чує...

Нехай собі не здивує.

Гоп, гоп, гопопо,

Нехай собі не здивує.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Нехай гавка, нехай бреше...

А нам любитися тут легше...

Гоп, гоп, гопопо!

Нам любитися тут легше.

Потап.

Та подайте-бо драбину!

Надам буханців їй в спину...

Ось я дам вам гопака;

Ось я дам вам гопака.

Настя і Сумасвод (разом).

На дорогу поцілуйте,

Погуляли... не здивуйте.

Гоп, гоп, гопопо!

Погуляли, не здивуйте.

№ 8 (Другий терцет Сумасвода, Насті і Потапа)

Сумасвод і Настя (разом).

Дивитеся, добрі люде,

Звіряку піймали;

Ще такого ви звіряки

Зроду не видали!

Ми й з радості сієї

Гуляємо і скачем;

Нехай б'ється у тенетах,

Ми вже не заплачем.

Потап.

Ой, ратуйте, добрі люде!

Дуже я злякався;

Мов взаправду той звіряка

В тенети попався!

Бачте, жінка знов з уланом

Гуляє і скаче,

Мужик її тут страждає,

Вона й не заплаче!

Настя і Сумасвод (разом).

Лежи ж тут, Потап, сердега,

Увесь день тут спочивай!

Нам тільки того й треба,

Ось гуляй собі, гуляй!

Потап.

Ой Потап, Потап, сердега!

Тут ти собі й пропадай!

Уб'ють тебе замість вовка,

Гаю, лишенько, гай-гай!!

№ 9 (Четверта пісня Насті)*

(Переодягнена уланом, співає «чоловічим» голосом).

Де ти, Насте, де, голубко?

Вийди на часину.

Покинь свого мужика,

Гаспидську личину!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Тепер би нам побачитись,

Потап пропадає;

Вийди, вийди та швиденько –

Нехай не дурно лає!..

№ 10 (П’ята пісня Насті)*

(Переодягнена уланом, співає «чоловічим» голосом).

Мене по правді люблять всі:

І воєнні, і купці,

І пани не забувають,

Все на мене підглядають...

Бач, що личко рум'яне...

На що подивись – все гарне!

Гоп, гоп, гоп, гоцоцо!

На що подивись, все гарне.

Як очиці поведу,

За живіт беруться,

Брівоньками моргону,

На стіну деруться...

Або як возьмуся в боки

Та піду у пляски, скоки,

Гоп, гоп, гоцоцо!

Не всидить тоді ніхто!

№ 11 (Друга пісня Потапа)

Се біда моя, та й годі,

Хоть з світа біжи, Потап;

Се врагові стали люде,

Що жінки пустились так:

Тільки чоловік із хати,

Зараз другий в хату шмига!

Тут уже добра не ждати,

Як поставить тобі ріг!

А роги носити дуже

Не пристало мужикам,

Воно іншому й байдуже,

Та в нашому биту срам!

№ 12 (Дует Насті і Потапа)*

Настя (переодягнена циганкою).

Всім я ворожити маю,