Шпигачки та інші віршовані тексти

Як заставлю я свитину,

То і вип'ю четвертину,

А ти, жінко, спи!

О, та мудра ж і сивуха!

А ти, жінко, псяюха,

Спи кріпко, спи!

Як уволю я нап'юся,

Чорта й жінки не боюся, –

Нехай вона спить!

Перший дует Прокопа і Одарки (його дружини)

Одарка.

Чи я ж тобі не говорила?

Чи я ж тобі та не веліла?

Щоб ти дома сидів

І на вольну не ходив?

Прокіп (кланяючись).

Ой ти, жінко моя!

Ти, голубко моя!

Пусти ж мене прогулятись,

Коли ласка твоя!

Одарка (штовхаючи його на подвір'я і зачиняючи ворота)

Ой, тут гуляй, мій миленький!

Мов той цуцик кривенький,

Сиди там, пропадай

І нікуди не втікай!

Прокіп (з-за воріт).

Та тут же я скучатиму,

Усім, усім казатиму:

Била жінка мужика,

Била, била і товкла!

(Далі співають одночасно).

Прокіп.

Не брешу я, не брешу:

Била жінка і товкла.

Брешеш, брешет, песька

донько,

Била мене і товкла.

Одарка.

Брешеш, брешеш, вражий сину!

Я не била, не товкла.

Потягла я за чуприну,

Тільки страху задала.

Терцет Павла Кандзюби, Одарки і Прокопа

Кандзюба.

Послухайте мене,

Ось будьмо ми сватами!

Одарка.

Кажіть, кажіть, у чім?

Сьому ми раді сами.

Прокіп.

На вольну щоб сходить?

Горілки принести?

Одарка.

Та годі тобі, дурню,

Не знать про що товкти!

Він знай своє. (Кандзюбі).

Кажіть, а що таке?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Усяк зна,

Що в вашого сина

Та клепки нема!

Кандзюба.

Щоб то як?

Одарка.

Та так:

Прибитий на цвіту.

Кандзюба.

Тю-тю!

Та ще фіть-фіть!

Ви діло тут кажіть:

Чи віддасте? (З насмішкою).

Чи нехай ще підросте?

Мене ви не держіть.

(Далі всі троє співають одночасно).

Кандзюба.

А чому ж і не віддати?

В нього всього є.

Прокіп.

Як же можна і віддати,

Коли горілки він не п'є?

Одарка.

Як же можна і віддати?

Дурний! Його всяк б'є.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Кандзюба.

Так будьмо ж ми сватами!

Одарка.

Сьому ми раді сами.

(Далі всі троє співають одночасно).

Кандзюба.

Пришлю, пришлю людей,

Свати мої любезні!

Стецька свого пришлю.

Прокіп.

Пришліть, пришліть людей,

Ой сватушка любезний!

Горілки накуплю.

Одарка.

Пришліть, пришліть людей,

Ой сватушка любезний!

Я хустку почеплю.

Перша пісня Уляни (доньки Прокопа й Одарки)

Хусточко ж моя шовковая!

Чи на те ж я заробляла,

Щоб нелюбу, та й немилому,

Та її я почіпляла?

Хусточко моя шовковая!

Обітри мої слізоньки!

Нехай же, нехай же від них

Полиняють квітоньки!

Хусточко моя шовковая!

Прийшлось тебе заховати.

З пліточкою та і дротяною

Тепер треба привикати!

Хусточко моя шовковая!

Не доставайся ворогу.

Покрий мої яснії очі,

Як я ляжу у гробу!

Перша пісня Стецька (сина Павла Кандзюби)

На курочці пір'ячко рябоє;

Любимося, серденько, обоє.

Диб, диб на село,

Кив, морг на нього.

Я не дівка його,

Не піду я за нього.

Ой полола дівчина пастернак,

Та сколола ніженьку на будяк.

Диб, диб на село... та інше.

Не так болить ніженька з будяка,

Ой як болить серденько від дяка.

Диб, диб... та інше.

Ой, чия ти, дівчино, чия ти?

Чи ти вийдеш на вулицю гуляти?

Диб, диб... та інше.

Друга пісня Уляни

В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Стецько стидкий!

Стецько бридкий!

Цур тобі, не в'яжися!

Пек тобі, відчепися!

Божевільний!

Не дурна я і не п'яна,

Щоб пішла я за Степана.

Стецько стидкий... та інше.

Лучче впасти мені з дубу,

Чим йти заміж за Кандзюбу.

Стецько стидкий... та інше.

Лучче мені з мосту в воду,

Чим достатися уроду!

. Стецько стидкий... та інше.

Перша пісня Олексія (кріпака, коханого Уляни)

Чи се ж тая криниченька, що голуб купався?

Чи се ж тая дівчинонька, що я женихався?

Женихався, не сміявся, хотів її взяти,

Уродила товариша нечистая мати!

Чи ждав же я бідиноньки такої на себе,

Щоб почути в дівчиноньки, що не йде за мене,

Не за мене, за другого йде моя дівчина!

Що робити? Тільки іти світ за очима!

Перший дует Уляни та Олексія

Уляна.

Горе, лихо і біда!

Не дають за тебе!

Олексію, серце моє,

Не покинь ти мене!

Олексій.

Не вбивайсь, моя Уляно!

Буду вічно я любити,

Бо ніяк мені не можна

Без тебе на світі жити!

Уляна.

Я боюся зоставатись;

Вже і мати скоро вийде.

Олексій.

Тяжко, важко розставатись!

Що ж? Нехай же хоч і прийде.

В ноги їй оттут впаду,

Слізоньками обіллю.

Уляна.

Станьмо ми її молити,

Станьмо жалібно просити:

(Далі співають разом).

Не розлучай нас, мамо рідна!

Ой, дай пожити ще нам, бідним!

Не пий, не пий ти нашой крові,

Не розривай між нас любові!

Уляна.

Умру без тебе, Олексію!

Олексій.

Собі я смерть заподію!

(Далі співають одночасно).

Олексій.

Горе, лихо і біда!

Не дають за мене!

Ой Улясю, серце моє,

Не забудь ти мене!

Уляна.

Горе, лихо і біда!

Не дають за тебе!

Олексію, серце моє,