Шпигачки та інші віршовані тексти

Щоб тут поле,

А тут ліс;

Недалеко б дідько ніс.

От тут дівка, а тут батько,

А тут їх і хати,

Щоб недовго до них швандять,

А швидш дочухрати.

А то швандяй,

Швандяй, швандяй,

Швандяй, швандяй...

Пісня Одарки

Та лиха ж моя година!

Мене мати втопила:

За п'яницю віддала,

Щоб я, бідна, пропала!

Була собі попівна,

Меж дівками королівна;

Мудрі бублики пекла

І танок усім вела.

Тепер куди гожуся?

З п'янюгою вожуся!

Ні з ким взяти поради

І совіту подати.

Краса моя зав'яла!

Худобонька пропала!

Гай, дівочії літа!

Плачу, як та сирота!

Друга пісня Прокопа

І ще того не забув,

Як я парубком був.

З дівчатами женихався,

По вулицям усе я шлявся.

А тепер уже не так;

Вже не той у мене смак.

Цур йому вже женихатись.

От на вольну швидш забратись.

Ой, жінки ви, цокотухи!

Не смашніш ви від сивухи!

Хоч як хочеш, так цілуй;

А смашніш як: буль, буль, буль!

Другий дует Прокопа і Одарки

Одарка (ласкаво).

Ке лиш пояс сюди, моє серденько!

Прокіп (ніжачись).

Озьми пояс, підв'яжи, та легесенько.

Одарка (з великою ласкою).

Давай, давай, голубчику, давай пояс сюди.

Прокіп.

А що ж? скажу: голубочко! нема пояса в мене.

Одарка.

Адже ти в шинок ходив викупати його?

Прокіп.

Коли ж грошей не було, знов заставив його.

Одарка.

Бодай тебе заставляла лихая година!

Прокіп.

А чим би я похмеливсь? Тут лиха година!

Одарка (засукуючи рукави).

Та хоч гріх, хоч і два, поб'ю я п'янюгу.

Ох, був колись чоловік, тепер спився з круту!

(Далі співають одночасно).

Одарка.

Поб'ю тобі морду всю,

Хоч я тобі й жінка,

Бодай лучче ісказивсь!

Ох, бідна я жінка!

Прокіп.

Та чим би я похмеливсь,

Якби не горілка?

Та чим же я винуват,

Дорога горілка.

Третя пісня Скорика.

Ми, как в службу поступаєм,

Всю натуру оставляєм:

Бил ти п'яніца і мот, –

В службе будєш ти не тот.

Палка! дєло ти святоє;

Ум і разум нам дайош.

Бросиш, брат, ти всьо пустоє,

Как к фельтфебелю попадьош!

Ах, фельтфебель, друг любезной!

Вмєсто крьостнаво отца.

Полтораста ти улєпиш

і поправиш маладца!

Четверта пісня Скорика («чаклування»)

Тара, бара, мара, деларжан!

Пуру, буру, туру, акерман!

Бендер, кардаш,

Дюпень, мар'яж,

Йок пшик, йок пшик.

Четверта пісня Стецька

Бодай не дождали,

Щоб я з вами їв!

А ось що скажу

Оттут вам усім:

Мати, ісказися,

Батько, подавись, :

Жених, провалися,

Москаль, утопись.

Тепер же ти, Уляно,

Аж ось мене послухай:

Ой, плач тепер, небого,

Потилицю чухай.

Жених твій крепак

(Нехай йому болячка!),

Через нього і ти стала

Не хто, як крепачка.

Крепачка, крепачка,

.Крепачка, крепачка,

Крепачка...

Пісня хору дівчат

Та ти, душечко, наша Улянко!

Обмітайте двори,

Обмітайте двори,

Застилайте столи,

Кладіте ложечки,

Срібні блюдечки,

Золотії мисочки,

От ідуть дружечки!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ой чому, чому

В сім новім дому

Так рано засвічено?

Улянка рано вставала,

Русу косу чесала,

Матінку питала.

Водевіль

Прокіп.

Хто добре п'є, той знай все спить;

А хто все спить, той не грішить.

Чого ж нам тут вередовати?

Приньмімось лишень куликати,

То й вродиться добро той час.

Не було сварки,

Не буде лайки,

Горілочка зупинить нас.

Як нап'ємось та й полягаєм,

Прокинувшись, давай знов пити;

Та так собі і прогуляєм.

А що, Тиміше, як?

Тиміш.

Так-таки, так.

Прокіп.

Коли ж тут лаятигсь і битись?

З горілкою добре нам жити!

(Далі співають одночасно).

Прокіп.

Коли ж тут лаятись і битись!

З горілкою добре нам жити!

Всі.

От тут-то лаятись і битись!

З горілкою нам лихо жити!

(Далі знов співають по черзі).

Одарка.

Як жінка стане мужика

Товкти і вчити, часто бити,

Тогді нам добре буде жити.

Тепер же правда в вас яка?

Куди ні повернись, старші вони.

Мужик дуріє,

На все він сміє,

Не слухає ні в чім жони.

Ось нуте лишень нам піддайтесь,

Під нашу дудку гоцака

Скачіть, мовчіть і не брикайтесь.

А що, Тиміше, як?

Тиміш.

Так-таки, так. :

Одарка.

Нехай вчить жінка мужика!

То й правда буде не така.

(Далі співають одночасно).

Одарка.

Нехай вчить жінка мужика!

То й правда буде не така.

Всі.

Не вчити жінці мужика;

На світі правда не така.

(Далі знов співають по черзі).

Олексій і Уляна.

Як станемо усі любитись,

За що нам буде вже сваритись?

Всі.

Як станемо усі любитись,

За що нам буде вже сваритись?

Скорик.

В паходах всюди пабував,

Каких земель не павидав!

Так знаю всьо, і вот порада:

Вперьод всєво так треба-нада

Увесь народ ва фрунт паставіть,

Меня фельтфебелем наставіть.

«Муницу бережи

Аль пряжку падв'яжи».

Кагда ж суд'ям тут брать взятки?

І лєкарям народ морить?

Кагда матать нам без аглядки?

На зло не будет часу, вірно.

Чуть што не так, каманда «смірно»!

І фуктель паказал їм бравой,

І «с мєста марш всє: лєвой, правой!»

І в ногу будуть всє хадіть,

Кагда ж тут ссори завадіть?

А што, тавариш, как?

Тиміш.

Так-таки, так.

Скорик.

Ах, матушка, воєнна служба!

В тебє адной любов і дружба!

Всі.