Сила природи

Аліса схилила голову, а наплічник поклала на землю, приваливши до великого каменя. Одну руку вона притиснула до вуха. Навіть здалеку було видно у біло-блакитному світлі телефону, що рука в неї труситься.

Розділ 26

Близнючок забрали в окремих поліційних машинах.

Фок і Кармен спостерігали за цим з фойє. Лорен і Джил стояли у приймальні, роззявивши роти від подиву, поки сержант Кінг не звелів їм почекати у вітальні. Офіцер закличе їх по черзі в кабінет, щоб оновити їхні свідчення, сказав він. І нехай будуть готові поїхати в місто у відділок, якщо виникне потреба. Вони мовчки кивнули, й він поїхав.

Першою в кабінет викликали Лорен; коли вона перетинала кімнату, обличчя її було змарніле та бліде. Фок і Кармен залишилися у вітальні з Джил. Вона здавалася здутою копією жінки, з якою вони познайомилися кілька днів тому.

— Я сказала Алісі: так їй і треба буде, якщо дорогою здохне десь у канаві, — ні з того ні з сього мовила Джил. Вона втупилася у вогонь. — Я щиро так думала. Тоді.

З-за дверей чулося голосіння Марго Рассел. Крізь нього ледве проривався голос офіцера зв’язку. Джил з болем на обличчі відвернулася.

— Коли ви дізналися, що у вашого небожа є світлини Марго? — запитала Кармен.

— Запізно, — опустила погляд на руки Джил. — Данієль нарешті розповів мені всю історію у вівторок, але тільки тому, що фото вже потрапили в інтернет. Та йому слід було поділитися зі мною раніше. Якби він був зі мною відвертий першого вечора на привалі, може, нічого з цього не трапилося б. Я б відпустила Алісу, коли вона попросила.

— А скільки Данієль розповів вам того вечора? — запитав Фок.

— Сказав лише, що вони з дружиною спіймали Джоула на якихось світлинах і через це Данієль запізнився на турбазу. Може, я мала б скласти два і два, але мені, чесно, навіть не спало на думку, що це можуть бути фотографії Марш, — похитала вона головою. — Коли я вчилася в школі, все було зовсім по-іншому.

За дверима досі чувся плач. Джил зітхнула.

— Якби ж то Аліса сама мені сказала! Якби я знала, то відпустила б її додому ще першого вечора. Звісно, відпустила б, — промовила вона так, наче переконує сама себе. — А Джоул — бовдур. Цього не загладити вибаченнями. Він дуже схожий на Данієля замолоду: робить, що схоче, не замислюючись більш як на годину наперед. Діти просто не розуміють, правда? Живуть однією миттю. Не усвідомлюють, що зроблене в тому віці може переслідувати їх ще багато років.

Вона замовкла, але руки, які вона зчепила на колінах, трусилися. Пролунав стукіт, і двері вітальні відчинилися. Зазирнула Лорен, бліда та з запалими щоками.

— Твоя черга, — мовила вона до Джил.

— Про що питали?

— Як і раніше. Хотіли знати, що трапилося.

— І що ти розповіла?

— Сказала, що не могла повірити, коли Аліса так і не вийшла, — глянула Лорен на Джил, а потім втупилася в землю. — Я йду спати. Не можу цього витримати.

Не чекаючи на відповідь, вона вийшла й захлопнула двері.

Довгу мить Джил дивилася на зачинені двері, а потім, важко зітхнувши, підвелася. Штовхнула двері й вийшла, а навколо неї відлунював плач Марго.

День 4. Ранок неділі

Аліса мало не кричала в телефон. Її щока світилася синім у світлі екрана, а над стежкою летіли її слова.

— Рятувальна служба? Чуєте мене?.. Чорт.

Голос її дзвенів од відчаю. Вона відключилася. Похиливши голову, перевірила телефон. Знову спробувала набрати три цифри, але марно. Три нулі.

— Рятувальна служба? Допоможіть. Хтось мене чує? Будь ласка. Ми загубилися. Ви не могли б... — вона замовкла, забрала телефон від вуха. — Чорт!

Плечі піднялися й опустилися — вона зробила глибокий вдих. Знову натиснула на екран. Цього разу набрала інший номер, не три однакові цифри. Заговорила тихішим голосом.

— Федеральний агенте Фок, це Аліса. Рассел. Не знаю, чи ви мене чуєте, — її голос затремтів. — Якщо отримаєте це повідомлення, будь ласка, благаю, не передавайте документи завтра. Я не знаю, що робити. У Данієля Бейлі є деякі фото. Точніше, в його сина. Знімки моєї доньки. Я не можу ризикувати засмутити його зараз, вибачте. Я намагаюся повернутися додому, щоб усе пояснити. Якщо притримаєте документи, я спробую вигадати інший спосіб дістати контракти. Вибачте, але це моя донька. Будь ласка. Я не можу зараз діяти, щоб не завдати їй болю...

Шурхіт і кроки позаду. Голос у темряві.

— Аліса?

Розділ 27

Фок і Кармен сиділи самі у вітальні, майже не розмовляючи. Довгий час за дверима чулися схлипи Марго Рассел, а потім зненацька припинилися, залишивши по собі моторошну тишу. Цікаво, подумав Фок, куди вона пішла?

Долинуло рипіння гравію — під’їхала машина, й Кармен підійшла до вікна.

— Кінг повернувся.

— Близнючок немає?

— Ні.

Вони зустріли Кінга у фойє. Обличчя в нього ще гірше посіріло.

— Як усе було у відділку?

Сержант похитав головою.

— Їм дає пораду адвокат, але поки що вони обидві притримуються своїх версій. Брі наполягає, що Аліса була вже мертва, коли Брі її знайшла, а Бет каже, що взагалі ні про що гадки не має.

— Ви їм вірите?