Читаем Смарагдова книга полностью

— Авжеж, — він лагідно погладив пістолет. — Бо інакше тебе не вбити. І щоб… ну, скажімо так, підтримати твоє ставлення до подій, я застрелю твого друга Ґідеона, щойно він тут з’явиться, — граф глянув на годинник. — Це має статися хвилин за п’ять. Тому, якщо хочеш врятувати його життя, ти по винна негайно ковнути капсулу. Втім, можеш зачекати, поки він не помре на твоїх очах. З мого досвіду, це дуже сильна мотивація, згадай Ромео і Джульетту… 

— Ти злий! — закричав маленький Роберт і зарюмсав. 

Я спробувала йому втішливо посміхнутися, та марно. Мені захотілося сісти поруч із ним і теж розплакатися. 

— Містере Вітмен… — почала я. 

— О, я даю перевагу графському титулу, — весело мовив він. 

— Будь ласка… ви не повинні… — Мій голос зірвався. 

— Як же ти не розумієш, дурне дитя? — він зітхнув. — Повір, я так чекав цього дня. Я хочу нарешті повернутися до свого справжнього життя. Учитель у середній школі Сент-Леннокс! Найбридкіша робота, що я її мав за останні двісті тридцять років! Упродовж століть я тримав руку на пульсі влади. Я міг би обідати з президентами, з нафтовими магнатами, з королями. Хай навіть сьогодні вони вже не ті, якими були колись. Але ж ні, я мусив навчати малих йолопів, та ще у власній Ложі пройти шлях від новачка до адепта Внутрішнього Кола. Усі роки, що минули після твого народження, були для мене не стерпні. Не тому, що поволі у мене з’являлися ознаки старіння, — тут він самозакохано посміхнувся, — а тільки тому, що я став таким… вразливим. Упродовж століть я жив без страху. Я йшов на бойовище під градом гарматних ядер, наражаючи себе на небезпеку, завжди певний того, що зі мною все буде гаразд. А зараз? Будь-який вірус може вбити мене, будь-який триклятий автобус може мене переїхати, а будь-яка цеглина може впасти мені на голову! 

Цієї миті я почула гуркіт, а потім крізь стіну блискавкою пролетів Ксемеріус та приземлився поруч зі мною на столі. 

— Де ті кляті Вартові? — крикнула я йому, не звертаючи уваги на графа, який усе чув. 

Але той вирішив, ніби я питаю в нього. 

— Вони тобі зараз не допоможуть, — кинув він. 

— Він має рацію, — Ксемеріус збуджено розмахував крилами. — Ці телепні замкнули разом із Ґідеоном Коло крові. Потім містер Папуга взяв цього тюхтія Марлі заручником і змусив усіх піти в кімнату з хронографом. Тепер вони там сидять, сумні та невеселі. 

Граф похитав головою. 

— Ні, це було для мене не життя. І воно має скінчитися. Що така маленька дівчинка, як ти, може запропонувати світові? А в мене багато планів! Великих планів… 

— Відверни його увагу, — крикнув Ксемеріус. — Просто відверни увагу. 

— А як ви весь цей час елапсували? — похапцем запитала я. — Певно, неконтрольовані стрибки страшенно незручно робити. 

Він засміявся. 

— Елапсував? Тьху! Час мого природного життя минув. Відколи я помер, виснажливі стрибки в часі припинилися. 

— А мій дідусь? Його ви теж убили? І вкрали його щоденники? — На очі мені миттю навернулися сльози. Бідолашний дідусь! Він мало не розкрив змову.

Граф кивнув. 

— Нам треба було нагнати жаху на пронирливого Лукаса Монтроза. Це взяв на себе Марлі-старший. Нащадки барона Ракоці століттями вірно мені служили, тільки останній у цьому ряду розчарував мене. Цей педантичний рудоволосий мрійник не успадкував гострого розуму від Чорного Леопарда. — Він ще раз глянув на годинник, а потім очікувально — на фотелі. — Час настав, Джульєтто. Та ти, я бачу, прагнеш побачити свого Ромео в калюжі крові! — Він зняв пістолет із запобіжника. — Дуже шкода. Мені подобався цей хлопець. Він мав потенціал! 

— Прошу вас, — прошепотіла я востаннє, але цієї миті скоцюрблений Ґідеон приземлився просто перед дверима. Він не мав часу навіть випростатися, бо містер Вітмен вистрілив. І ще раз. Знову, знову і знову, поки не скінчилися набої. 

Звуки пострілів оглушливо розлягалися кімнатою, кулі влучали Ґідеону в груди і в живіт. Погляд його широко роз критих зелених очей блукав довкола, шукаючи мене. Я вигук нула його ім’я. Наче в уповільненому фільмі, він сповз униз, залишаючи за собою широкий кривавий слід. Дивно зігнув шись, Ґідеон застиг на підлозі. 

— Ґідеоне! Ні! — я з криком кинулася до нього, обнімаючи мертве тіло. 

— Боже мій-і-і-ій-ій!! — крикнув Ксемеріус, випустивши цівку води з рота. — Будь ласка, скажи, що це частина вашого плану. Бо бронежилета на ньому немає. Боже мій! Скільки крові! 

Він мав рацію. Кров Ґідеона була всюди, і низ моєї сукні просякнув нею, наче губка. Маленький Роберт забився в куток, плачучи та затуляючи обличчя руками. 

— Що ви накоїли? — прошепотіла я. 

— Те, що й мав! І те, чому ти вочевидь не хотіла запобігти! — Містер Вітмен поклав пістолет на стіл і простягнув мені коробочку із капсулами ціаніду. Він трохи розчервонівся і дихав швидше, ніж зазвичай. — Але облиш вагання. Чи ти хочеш жити далі з таким почуттям провини? Без нього? 

— Не роби цього! Ні! — закричав Ксемеріус, плюючись водою в обличчя доктора Вайта. 

Я повільно похитала головою. 

Перейти на страницу:

Похожие книги

Аквамарин
Аквамарин

Это всё-таки случилось: Саха упала в бассейн – впервые в жизни погрузившись в воду с головой! Она, наверное, единственная в городе, кто не умеет плавать. 15-летняя Саха провела под водой четверть часа, но не утонула. Быть может, ей стоит поблагодарить ненавистную Карилью Тоути, которая толкнула ее в бассейн? Ведь иначе героиня не познакомилась бы с Пигритом и не узнала бы, что может дышать под водой.Герои книги Андреаса Эшбаха живут в Австралии 2151 года. Но в прибрежном городе Сихэвене под строжайшим запретом многие достижения XXII века. В первую очередь – меняющие облик человека гаджеты и генетические манипуляции. Здесь люди всё еще помнят печальную судьбу вундеркинда с шестью пальцами на каждой руке, который не выдержал давления собственных родителей. Именно здесь, в Сихэвэне, свято чтут право человека на собственную, «естественную» жизнь. Открывшаяся же тайна превращает девушку в изгоя, ей грозит депортация. И лишь немногие понимают, что Саха может стать посредником между мирами.Андреас Эшбах (родился в 1959 году) – популярный немецкий писатель-фантаст, известный своим вниманием к экологической тематике; четырехкратный обладатель Немецкой научно-фантастической премии имени Курда Лассвица. Его романы несколько раз были экранизированы в Германии и переведены на десятки языков. А серия «Антиподы», которая открывается книгой «Аквамарин», стала одной из самых обсуждаемых на родине автора. Дело не только в социально-политическом посыле, заложенном в тексте, но и в детально проработанном мире далекого будущего: его устройство само по себе – повод для размышления и обсуждения.

Андреас Эшбах , Наталия Александровна Матвеева , Наталья Александровна Матвеева , Оксана Головина , Татьяна Михайловна Батурина

Зарубежная литература для детей / Остросюжетные любовные романы / Современные любовные романы / Самиздат, сетевая литература / Детская фантастика
Академик Вокс
Академик Вокс

Страшная засуха и каменная болезнь иссушили земли Края, превратили Каменные Сады в пустошь, погубили все летучие корабли. Нижним Городом правят молотоголовые гоблины — Стражи Ночи, а библиотечные ученые вынуждены скрываться в подземном Тайнограде. Жители Санктафракса предчувствуют приближение катастрофы, одного Верховного Академика Вокса это не пугает. Всеми забытый правитель строит хитроумные злокозненные планы на будущее, и важная роль в них отводится Плуту Кородеру, Библиотечному Рыцарю. Плут все бы отдал за то, чтобы воздушные корабли снова бороздили небо Края, а пока ему предстоит выдержать немало испытаний, опасных и неожиданных: рабство у Гестеры Кривошип, отвратительная роль предателя, решающую схватку с беспощадными шрайками в туннелях Тайнограда...

Крис Риддел , Пол Стюарт

Зарубежная литература для детей / Детская фантастика / Книги Для Детей