Смерть лорда Еджвера

Він посміхнувся.

— Мій друже, у мене є ідейка. Як я вже казав, вона сяйнула мені після згадки про золотий зуб, і якщо моя ідейка правильна, то я знаю, хто ця дівчина, і знаю, чому вона не дозволяє мсьє Мартінові радитися зі мною. Я знаю правду про усю цю історію. І ви могли б дізнатися, якби використовували мізки, які вам дав Бог. Іноді мене дійсно спокушає думка, що через свою необережність він оминув вас.

Розділ вісімнадцятий Інший чоловік

Я пропоную не описувати дізнання ані у справі лорда Еджвера, ані Карлотти Адамс. У справі акторки вердикт був такий: смерть від нещасного випадку. У справі лорда розгляд було відкладено; лише заслухали докази опізнання та медичний висновок. Аналіз шлунка показав, що смерть настала не менше ніж за годину після вечері, можливо, упродовж наступної години. Десь між десятою і одинадцятою годиною, ймовірніше, ближче до десятої.

Жоден із фактів, які стосувалися Карлоттиного перевтілення у Джейн Вілкінсон, не виплив. Газети надрукували прикмети втікача-дворецького, і загальне враження було, що саме дворецький і є злочинцем. Його розповідь про візит Джейн Вілкінсон сприймалася як нахабна фальсифікація. Про аналогічні свідчення секретарки не згадували. Про вбивство писали у всіх газетах, але суттєвої інформації було мало.

А тим часом, як мені було відомо, Джепп активно працював. Мене трохи дратувало, що Пуаро обрав таку інертну позицію. У мене закралася підозра, що це пов’язано з наближенням старості, і вже не вперше. Мій друг шукав виправдання, які не здавалися мені достатньо переконливими.

— У моєму віці потрібно берегтися, — пояснив він.

— Але, Пуаро, мій дорогий друже, ви не повинні думати про себе, як про старого, — обурився я.

Я відчував, що йому потрібна підтримка. Лікування навіюванням — це, наскільки мені відомо, сучасна методика.

— Ви такі ж енергійні, як і завжди, — щиро сказав я. — Пуаро, ви в самому розквіті сил. На вершині своєї наснаги. Якби ви лишень вийшли з дому, то одразу б вирішили цю загадку.

Детектив відповів, що вважає за краще вирішити її, сидячи вдома.

— Пуаро, але ви не можете цього зробити.

— Це не зовсім правда.

— Я хочу сказати, що ми нічого не робимо! Джепп робить усе.

— Це чудово мене влаштовує.

— Мене це взагалі не влаштовує. Я хочу, щоб ви щось робили.

— Я теж.

— Що ви робите?

— Чекаю.

— На що?

— Pour que mon chien de chasse me rapporte le gibier[47], — відповів Пуаро і підморгнув.

— Що ви маєте на увазі?

— Я маю на увазі Джеппа. Навіщо утримувати собаку і гавкати самому? Джепп принесе нам результати тієї фізичної енергії, якою ви захоплюєтеся. У його розпорядженні є різноманітні засоби, яких у мене немає. Дуже скоро у нього для нас будуть новини, я в цьому не сумніваюся.

І справді, завдяки своїй наполегливості інспектор потроху збирав матеріал. З Парижа він повернувся ні з чим, але за кілька днів прийшов до нас задоволений собою.

— Це повільна робота, — визнав він. — Але нарешті у нас щось є.

— Вітаю вас, мій друже. Що сталося?

— Я довідався, що того вечора о дев’ятій годині світлокоса дівчина здала на зберігання портфель у камеру схову в Юстоні. Коли показали портфель міс Адамс, працівник підтвердив, що це він. Це американський портфель, і він трохи відрізняється.

— Ах! Юстон. Так, найближчий до Ріджент-ґейт вокзал. Безсумнівно, вона поїхала туди, нафарбувалася в туалеті, а потім залишила валізу. Коли її забрали?

— О пів на одинадцяту. Службовець каже, що забрала та ж леді. — Пуаро кивнув. — І я натрапив на дещо інше. У мене є підстави вважати, що Карлотта Адамс була в «Лайонз-Корнер-гаус» на Стренді об одинадцятій годині.

— Ах! C’est très bien ça![48] Як ви про це дізналися?

— Ну, насправді випадково. Бачте, в газетах була згадка про маленьку золоту скриньку з рубіновими ініціалами. Якийсь репортер написав про це — він робив статтю про вживання наркотиків молодими акторками. Недільна романтика. Фатальна маленька золота скринька зі смертоносним вмістом — і зворушлива постать молодої дівчини, перед якою відкритий увесь світ! І розмірковування, як і де вона провела свій останній вечір, як вона почувалася, і так далі і таке подібне.

Ну, здається, офіціантка з «Корнер-гаусу» прочитала це і згадала, що леді, яку вона обслуговувала того вечора, тримала в руках таку скриньку. Вона згадала, що на ній були ініціали «К. А.» І вона розхвилювалась і почала розповідати про це усім своїм друзям — а раптом газети щось дадуть їй за це?

Невдовзі про це дізнався молодий журналіст, тож у сьогоднішній «Івнінґ Шрік» буде хороша слізлива стаття. Останні години талановитої акторки. Очікування на чоловіка, який так і не прийшов — і хороший шматок про інтуїцію офіціантки, яка відчула, що з її сестрою по крові щось не так. Мсьє Пуаро, ви ж знаєте, що це буде за писанина?

— І як ви так швидко про це дізналися?

— О! Ну, ми в дуже хороших стосунках з «Івнінґ Шрік». Я дізнався про це, коли особливо метикуватий молодик спробував вивідати в мене новини про дещо інше. Тож я одразу помчав у «Корнер-гаус».