Сміттяр

Хлопець обвів поглядом аудиторію і побачив з лівого боку вільне місце, поряд з темноволосим юнаком в окулярах, що повністю поринув у читання якоїсь, певно дуже цікавої, книги. Він підійшов  до нього.

 - Тут не зайнято? Можна сісти?

 - Та сідай, - сказав "очкарик", все ще втупившись у свою книжку.  Дочитавши до кінця сторінки, він, нарешті, закрив пошарпаний томик та зосередив свою увагу на Ерікові. 

 - Здається, ти помилився пропискою, - зауважив він, окинувши оком Еріків дорогий одяг та взуття.

 - Як на мене, це все повна маячня, - знизав плечима Ерік.

 - Тут я з тобою згоден, - хлопець нарешті посміхнувся. - Мене звуть Денніс Купер, можна просто Ден.

 - А я - Тед Рассел, - відрекомендувався Ерік.

Хлопці потисли один одному руки.

**********

Після першої лекції була невеличка перерва, і Ерік вирішив трішки прогулятися університетськими коридорами. Раптом він почув, що його хтось кличе.

Біля вікна стояв хлопець з вогненно-рудим волоссям та обличчям. густо всіяним веснянками. Таку яскраву зовнішність важко було не помітити.  Ерік упізнав її власника - той був одним із представників  "елітної" компанії їхньої групи. А поскільки він назвав ім'я та прізвище Теда, Ерік зробив висновок, що  хлопці були знайомі ще раніше, до вступу в університет.

 - Расселе, - рудий жартівливо ляснув його по плечу, - привіт, друзяко! Чого це ти своїх не впізнаєш, між "лизоблюдів" затесався?

 - А мені все одно, де сидіти, - стараючись дотримуватися такого ж фамільярного тону, відповів Ерік. - Ти ж знаєш, я взагалі по життю ліберал - свобода, рівність, братство і все таке...

 - Та знаю, - хлопець підморгнув і показав пальцем кудись за Ерікову спину. - То не твоя кралечка часом?

Повз них і справді пройшла Поллі ще з якоюсь дівчиною. Вона посміхнулася Еріку, але зупинятися не стала.

 - Моя, а що? - спитав він.

 - А в неї часом немає такої ж гарненької подружки? - вискалив зуби рудий. - Може познайомиш?

 - Гарненькі всі зайняті...

 Пролунав дзвінок з перерви, і Ерік уже збирався повернутися до аудиторії, як рудий смикнув його за рукав:

 - О, мало не забув, Сенаторе, хочеш сьогодні піти на вечірку? Наші хлопці зі шкільного братства організували гулянку з приводу початку навчального року, має бути весело. Ти ж із нами?

 - На жаль, сьогодні я зайнятий, - відповів Ерік.

"Тед, безперечно, не пропустив би цієї гулянки, - подумав він. - А я от краще в кіно сходжу. Зрештою, я тут пробуду не настільки довго, щоб витрачати час на те, що мені не подобається. Треба брати від життя тільки краще."

 - Це на тебе не схоже, друзяко, - похитав головою рудий.

 - Нічого, на вихідних я буду повністю в вашому розпорядженні. До речі, а чого ти мене назвав сенатором?

 - Ну ти ж сам тільки що сказав, що до якоїсь партії вступив?

Рудий хлопець на ім'я Джо виявився Тедовим однокласником, і не відзначався особливим розумом. Еріку було дивно, як він взагалі умудрився потрапити на фізико-математичний факультет. Певно, якісь способи обійти показники ТОМу все ж існували...

На щастя, більше нікого із знайомих Теда  в їхній групі не було, тож Еріка залишили у спокої.

Проте з легкої руки Джо до нього таки приліпилося прізвисько Сенатор.

21

У кав'ярні було людно. В основному, більшість столиків займали студенти, котрі вирішили відзначити завершення першого дня навчання та поспілкуватися з друзями у неформальній обстановці. Ерік з Поллі ледве знайшли вільний столик, і тільки встигли замовити каву з тістечками, як на порозі з'явилася досить цікава пара. Елегантній платиновій блондинці на перший погляд можна було дати років тридцять п'ять - сорок, вона була одягнута за останньою модою, у руках тримала сумочку з крокодилячої шкіри,  великі темні окуляри, які вона не зняла навіть у приміщенні, прикривали пів-обличчя. Її супутник виглядав ще молодшим - років на тридцять, у нього було досить простакувате обличчя, невеликі, глибоко посаджені очі і неприємна посмішка.

 - Он вони, дивися, - Поллі легенько штовхнула Еріка ліктем - Колін та її альфонсик.

Жінка побачила їх і, спритно лавіруючи між тісно зсунутими столиками, попрямувала у їхній бік. Її супутник неквапливо сунув слідом. Проте, як тільки вони наблизилися до столика, підскочив і галантно запропонував своїй дамі стільця, а вже потім усівся сам.

Колін зняла нарешті свої окуляри, і стало видно, що вона не така вже й молода, якою хоче здаватися. Обличчя було, немов застигла маска. Здавалося, вона майже не користувалася мімікою - чи то пластичні операції ( про які згадував колись Тед) були тому виною, чи вона спеціально намагалася не рухати м'язами обличчя, щоб уникнути появи зморшок.

 - Тедді, любий, рада тебе бачити! - медовим голосом промовила вона. - І ти тут, Поллі? Як мило! Познайомтеся з моїм другом Енріке! Енріке, це мій... е-е... племінник Тед та його дівчина.

 - Дуже приємно, - кивнув головою Енріке, зосередивши свою увагу на симпатичній офіціанточці, що з'явилася в полі його зору.

 - А де ж подівся Марк? - мило усміхнулася Поллі. - Здається, минулої нашої зустрічі ви мали іншого супутника?