Сміттяр

 - Чому фігня? Напевно, цікава професія.

 - Ну я ж кажу, на підготовчі курси півроку проходила, мені це мистецтво набридло страшенно. Це така нудьга... Але треба диплом отримати, а там -  вийду за Теда заміж, поїдемо кудись за кордон, стану дружиною дипломата, а їм працювати не обов'язково. Буду різні світські заходи відвідувати, благодійністю займатися і все таке...

 У її словах чомусь не було особливого ентузіазму. Здавалося, що їй уже заздалегідь усе набридло і було нецікаво.

- Це, мабуть, круто - бути дипломатом, - сказав Ерік, просто аби не мовчати.

 - Ага, - дівчина взяла чашки з кавою і поставила на столик, підсунула одну до себе, відсьорбнула. - Як любиш солодку, то клади собі сам, ось цукорниця.

Ерік кивнув і поклав до мініатюрної порцелянової чашечки ложку цукру. Кава була дуже міцна, аж гірка, він до такої не звик. Вдома вони пили розчинну, а частіше чай.

 - Якщо чесно, - раптом сказала Поллі, - я взагалі хотіла б бути візажистом. Ну от така була в мене мрія з дитинства. Знаєш, хто це?

 - Щось типу гримера?

 - Ну, десь так. У мене навіть блог свій є на Ютубі, я там демонструю різні види макіяжу. Вгадай, скільки в мене підписників? Майже мільйон!  Всі кажуть, що в мене дуже класно виходить!

 - А як знайти твій блог? Я теж хочу підписатися, - посміхнувся Ерік.

 - Ти серйозно? Я думала, хлопцям таке нецікаво!

 - Мені все цікаво, - Ерік закінчив фразу подумки "...що стосується тебе".

 - Та без проблем! Тільки в тебе зараз Тедів смартфон, то заходитимеш з його профіля, він підписаний. Але я зараз і тебе справжнього додам, мені ще один підписник не завадить... До речі, якщо щось буде потрібно - не соромся, телефонуй, мій номер в тебе є, я живу в сусідньому будинку.

 - А чому ти не пішла вчитися на цього... візажиста, якщо тобі так подобається професія?

 - Ну ти що, мені батьки ніколи б не дозволили. - здивувалася його нездогадливості Поллі. - Це б я потрапила до класу "О" з таким фахом! Ні, на жаль, візаж так і залишиться моїм хоббі. Хоча батькам, між іншим, на мене наплювати, вони більше переймаються кар'єрою сестри. У мене мама - колишня оперна співачка, досить знаменита. А потім, після мого народження, в неї щось трапилося з голосом, кар'єру довелося полишити. Тож вона вирішила прикласти всі зусилля, щоб хоч одна з дочок пішла по її стопах. У мене ні голосу, ні слуху, я вся в батечка. А от сестра моя співає гарно, її мама з трьох років водить по різних конкурсах, талант-шоу, пропихає на сцену всіма правдами й неправдами.  Але для опери вона слабкувата, довелося піти навчатися на естрадну артистку. А це для еліти теж трішки... не те. Ну уяви, щоб ще й мені заманулося стати візажистом, матінка б такого не витримала. Тому піду гризти граніт мистецтвознавства.

Ерік слухав її з великою цікавістю. Поряд із цією дівчиною йому було легко і весело. Ні, все-таки Тед молодець, що попросив свою подругу підтримати його.

 - Ну добре, мені пора, - Поллі встала зі стільця. - Відпочивай, почувайся, як удома! До завтра!

 - До завтра! Дякую за теплий прийом!

Вона ще раз посміхнулася та вийшла, а Ерік дістав смартфон Теда й почав розбиратися, як той працює. Бо раптом хтось зателефонує, а він навіть не допетрає, яким чином відповісти на дзвінок.

Телефон задзвонив прямо у нього в руках. На екрані висвітився напис "Ерік".

 - Що, старий, ти вже вдома? - почув він у слухавці життєрадісний голос Теда. - Все гаразд?

 - Так, освоююся потихеньку. А ти як там?

 - Нормально! Кімната в общазі, правда, страшнувата, але сусід прикольний попався. І дівчата гарні є.

 - Ти, донжуане, не псуй мені імідж. - застеріг Ерік. - Бо потім всі ті дівчата мені відбою не даватимуть замість тебе...

 - А що, це так погано? - зареготав Тед.

 - До речі, про дівчат. Поллі тобі привіт передавала!

 - А, добре, - байдуже промовив Тед. - Вона тобі все показала, розповіла, як я й просив?

 Та наче так... Завтра пообіцяла ще й по універу екскурсію організувати.

 - Ну гаразд. Давай, до зв'язку, бо мені пора на обід. Подивлюся, які тут харчі.

 - Бувай! - Ерік натиснув на "відбій".

Він заходився обживатися у Тедовій квартирі - прийняв ванну, ввімкнув великий телевізор, зручно вмостився на м'якому дивані та заходився перемикати канали. Так і провів решту дня, потім перекусив, тішачись із того, що Тед залишив йому холодильник, набитий різноманітними делікатесами, трохи посидів у інтернеті ( зайшовши передусім на сторінку Поллі та до її блогу), а потім вклався спати. Нове життя йому однозначно подобалося.

19