Сміттяр

Дівчина була дуже балакучою, а ще до того ж цікавою, як сорока. Вона увесь час пробувала дізнатися в Еріка, де той живе, хто його батьки, на який факультет він вступив. Хлопцю довелося віджартовуватися, бо до того, щоб збрехати, він не був готовий, а правду з відомих причин теж не міг сказати. Тому коли танець закінчився і він провів свою даму до її місця, Ерік аж спітнів від хвилювання.

Потім Тед запросив Мег, а Еріку довелося йти танцювати з Поллі. Ну тут хоча б не треба було нічого вигадувати - подумав він, бо дівчині було чудово все про нього відомо. Однак, розслаблятися було зарано.

 - Слухай, - тихо сказала йому Поллі, - А як тобі пропозиція Теда?

Ерік навіть не відразу зрозумів, про що йдеться. І тільки потім до нього дійшло, що товариш уже і з Поллі встиг поділитися своїми неймовірними планами.

- Як на мене, то це якась авантюра, - признався він.

-І що, ти йому відмовиш?

 Ерік на мить задумався. Він не знав, що відповісти на ці слова.

 - А що б ти робила на моєму місці? - спитав він.

- Не знаю... Мабуть, погодилася б. А що, це було б прикольно!

- Я не впевнений, що у мене вийде. - зізнався Ерік.  - Ми ж усе-таки зовсім різні люди...

 - Якщо чесно, - відповіла Поллі, - то за цей час, що ви постійно тусуєтесь разом, ви стали схожими набагато більше, ніж на початку. Он Меггі вважає, що насправді ви близнюки, і вже поклала на тебе око. Дуже вже хоче відхопити собі синка дипломата.

 - А ти їй що сказала?

 - Я тримаю інтригу - повідомила по секрету, що ти вчишся на розвідника, і тобі не можна про себе нічого розповідати. - засміялася Поллі.

 - Ну що ж, це гарна "відмазка"...

Вже коли вони поверталися до столу, Поллі раптом піднялася навшпиньки і прошепотіла йому на вухо:

 - Не будь дурнем, погоджуйся!  Може, це твій шанс тут, у нас "зачепитися". Подумай про це!

Коли обличчя дівчини опинилося настільки близько, що Ерік навіть встиг побачити своє відображення у її очах, він геть знітився. Якщо  хлопець і збирався щось відповісти, то раптом відчув, що всі слова неначе вивітрилися з голови.

 - Добре, - тільки й пробурмотів він.

16

Надворі вже було зовсім темно, коли друзі почали прощатися. Спершу хлопці викликали таксі для дівчат ( вони жили поруч, тож і поїхали додому разом). Потім Тед замовив машину для Еріка. Коли той збирався віддати йому гроші, Тед категорично відмовився. Навіть після оплати вечері та послуг автоматичного таксі  залишалося ще чимало.

 - Ну що, - спитав Тед, коли обоє вже стояли на яскраво освітленій вулиці третього району. - Я можу сподіватися на твою допомогу?

 - Я спробую, - відповів Тед. - Але якщо мене "розкусять", або виникнуть якісь проблеми - відразу ж поміняємось назад!

 - Та не питання! - Тед дуже зрадів. - От побачиш, все буде круто!

На цих словах вони й розпрощалися. Ерік сів до авто, а Тед помахав йому рукою та пішки попрямував додому. 

Автоматичне таксі швидко мчало впорядкованими,  добре освітленими, з ідеальним вуличним покриттям кварталами. Поруч проносилися дорогі сучасні автомобілі, тротуарами прогулювалася вишукано вбрана публіка. Еріку навіть не вірилося, що за кілька днів і він стане частиною цього яскравого і цікавого життя. Хай ненадовго, але краще спробувати і потім пошкодувати, ніж усе життя жалкувати, що так і не наважився ризикнути - подумав він. А ще думки увесь час поверталися до Поллі, до останніх слів, які вона йому сказала після їхнього танцю. А раптом... Втім, він не встиг до пуття сформулювати цю думку - бо автомобіль уже зупинився перед його будинком. Двері відчинилися, і хлопець вийшов на таку звичну трохи щербату бруківку, озирнувся навколо - немов побачив уперше багатоповерхівки, що тісним колом оточували невелике подвір'я з автостоянкою та дитячим майданчиком у центрі. На лавці біля під'їзду сиділи його друзі і бринчали на гітарі, але він, ледве привітавшись, пройшов повз них - у думках він був зовсім не тут.

Двері відчинив тихенько, плануючи непомітно просковзнути до своєї кімнати, але в передпокої зіткнувся з батьком. Той стояв із таким виразом обличчя, що було зрозуміло - зустріч ця не випадкова.

 - Привіт, тату, - буркнув Ерік, скидаючи кросівки.

 - Де це ти бродиш ночами? - запитав батько, ставши в проході таким чином, щоб син не зміг його обминути.

 - Я ж казав бабусі, що збираюся погуляти з друзями, - Еріку трохи запаморочилося в голові, можливо, він все-таки забагато випив.  Він почав знімати куртку, але зробив невірний рух - і з кишені випало кілька недбало зігнутих банкнот.

 - Чекай-но, а це що таке? - батько нахилився і підняв гроші. - Еріку, в яку історію ти втрапив? Кажи негайно, чого це ти раптом так розбагатів? Бабуся обмовилася, що ти кудись поїхав на таксі, тепер  оце... З ким ти зв'язався? Якщо твої друзі займаються наркотиками чи контрабандою, то вони ж у разі  чого тебе і зроблять крайнім, бо ти  дурне теля!

 - Не кричи на мене! - підвищив голос Ерік. - Я вже дорослий, а ви  поводитеся зі мною так, наче мені п'ять років! Куди треба, туди й ходжу... чи їжджу, це не ваша справа!