Сміттяр

 - Ага, крутий, - Ерік  погладив шкіряне сидіння.

 - Та, це дурничка, батько мені пообіцяв машину купити, як я добре закінчу перший семестр.

 - Щастить тобі...

 - А хочеш, я віддам його тобі? - несподівано спитав Тед, кивнувши на мотоцикл. - Я серйозно, не жартую.

 - Продаси? - перепитав Ерік. - Він, мабуть, збіса дорогий.

 - Ні, так віддам, безкоштовно. Тільки треба твоя допомога в одній справі...

14

- Що за допомога? - спитав Ерік.

- Та не хвилюйся, нічого особливого. Ти пий, - Тед долив у келихи ще вина. - У вас, мабуть, такого немає. Це урожай ... забув якого року, але дуже давнього.

 - Ти мені баки не забивай! Говори прямо, що тобі потрібно?

 - Ну прямо, то й прямо... Я вже казав, що старий пообіцяв мені подарувати машину за успішне закінчення першого семестру. Але я не зможу виконати цю умову!

 - Чому?

 - Я хотів перевестися на міжнародні відносини, але в універі мені сказали, що це можливо тільки після складання першої сесії. А як я її складу, якщо нічого не тямлю у тій твоїй астрофізиці?

 - Хочеш, щоб я став твоїм репетитором? - висловив здогад Ерік.

 - Та навіщо воно мені потрібно? Не хочу я собі голову забивати тим, що мені в житті ніколи не пригодиться! Коротше, ти міг би цей семестр провчитися за мене, а я за це тобі подарую мотоцикл.

 - Ти жартуєш? Як я зможу вчитися за тебе? А мій коледж?

- Та в коледжі і я можу за тебе посидіти, подумаєш, проблема! Я  водійські курси закінчував, то знаю, з чого складається автомобіль, та й взагалі не проти ще повчитися, буду потім свою тачку сам ремонтувати...  жартую, звичайно. Ну, це ж тільки один семестр, подумаєш!  Зате потім буде що згадати!

 - Це геть нереально. - відповів Ерік. - Нас із тобою можна сплутати хіба що на п'ять хвилин, та й то незнайомим людям, а наші рідні вмить побачать, що я - це не ти, а ти - це не я.

 - Ну, мої рідні зараз далеко, одна бабця тут, але їй до мене взагалі діла немає. Приходить просто "для галочки", щоб перед батьками відчитатися, що я поки що хату не спалив. Та й то ти не тут житимеш, а в моїй квартирі, там взагалі ніхто тебе не турбуватиме. З друзями я у будні не тусуватимуся, а на вихідні тебе підміню, а ти до своїх змотаєшся. Ти ж казав, що в гуртожитку маєш жити?

 - Ну, так...

 - От бачиш, тебе там практично ніхто не знає, яка їм різниця - ти будеш сидіти в аудиторії, чи я? А в общазі, кажуть, дуже прикольно жити...

 - Та ти глянь на себе й на мене...

 - Та подумаєш, зачіски різні, можна підстригтися однаково і волосся пофарбувати...

 - Не хочу я нічого фарбувати!

 - Не проблема, я сам пофарбуюся і підстрижуся , щоб бути зовсім, як ти. Хоч мені твоя зачіска геть не подобається, але я готовий потерпіти. Ну що, Еріку, погоджуйся. Ти вже  обговорюєш деталі, значить, в цілому ідея тебе влаштовує, правда?  - Тед поплескав рукою по сидінні мотоцикла.

 - Якщо чесно, я від неї не в захваті...

 - Ну, давай хоч спробуємо, у вигляді експерименту. Якщо щось піде не так, хтось щось запідозрить або тобі набридне це все, - він обвів рукою будинок, - то відразу ж міняємося назад, даю слово. Але тоді й мотик лишається в мене, вибачай!

Ерік замислився. У глибині душі він розумів, що Тед ним просто маніпулює, але спокуса була велика. І. якщо чесно, його не так приваблювала перспектива стати власником "Харлея" ( хоча й вона теж), як можливість хоч ненадовго пожити в іншому світі, повчитися в університеті за фахом, який йому дуже подобався. Та от що робитиме Тед на його місці? Чи не накоїть якихось дурниць? Він уже добре встиг вивчити вдачу приятеля і не сумнівався - той не зможе сидіти тихо, як мишка, а неодмінно влипне у якусь пригоду. А "розсьорбувати" наслідки доведеться йому, Еріку.

 - Я не знаю, - в кінці кінців мовив він. -  Дай мені трохи часу, щоб усе обміркувати.

 - Без проблем! - зрадів Тед. - А тепер продовжуємо свято. Ходімо, бо нас уже хтось зачекався...

 - А куди ми йдемо?

 - В одне класне місце, тобі сподобається, - хлопець хитро посміхнувся.

15

Над дверима будинку, куди Тед привів Еріка, сяяла яскравими неоновими вогнями вивіска: " Клуб Радості". На  парковці поблизу клубу було тісно від дорогих машин, і Еріку стало трохи незручно через свій занадто простий для такого місця одяг.

 Тедові, мабуть, і справді слід було йти вчитися на дипломата - він відзначався неабиякою спостережливістю, вловлював найменші настрої співрозмовника та добре вмів переконувати.

 - Ану, не тушуйся, - легенько штовхнув він товариша в плече. - Запам'ятай головне правило - тут, у районі "Е", усім глибоко наплювати на зовнішній вигляд інших. Якийсь чувак у потертих джинсах може виявитися мультимільйонером, а джентльмен у смокінгу - простим офіціантом.

А це й справді було так. Коли вони увійшли досередини, то Ерік зі здивуванням відзначив, що  справжнє життя  еліти так само відрізняється від тієї "картинки", яку показували по телевізору представникам нижчих класів, як і уявлення Теда про  його власний район.