Сміттяр

- Слухайте, давайте ми відшкодуємо вашій дамі моральні збитки, та й підемо своєю дорогою, - сказав Тед.  - Ми вас не бачили, а ви - нас.

Дівчина з чоловіком переглянулися. По обличчю останнього було видно, що він незадоволений такою поступливістю хлопців - певно, розраховував почати бійку, і зараз обмірковував, що краще - узяти запропоновані гроші і піти шукати нових "жертв" чи продовжити розбиратися з цими.

Раптом десь позаду від них почулася голосна лайка, потім пролунав постріл. Заверещав пронизливий жіночий голос. 

 - Когось замочили, - констатувала дівчинка без особливих емоцій.

Тед швидко дістав з кишені першу-ліпшу купюру і тицьнув їй.

 - Ну все, ми пішли, - він кивнув здоровилу, і користуючись тим, що той дивився у бік, звідки лунав гамір, вони з Еріком швидко попрямували  вулицею. Ерік озирнувся через плече і побачив, що  чоловік із биткою простягнув до дівчини руку, а коли вона спробувала заховати гроші, дав їй копняка, відібрав здобич і знову щез у темряві. Мала пошкутильгала на своїх підборах до котроїсь із халуп, мешканці яких швидко ховалися у своїх житлах, затягуючи досередини речі та замикаючи двері. 

 - Недешево тобі обійшлася сьогоднішня прогулянка, - сказав Ерік Тедові.

 - Нічого, зате прикольно!  Мені сподобалося тут, - відповів хлопець. 

У цю мить на дорозі попереду з'явився відблиск автомобільних фар і почувся характерний звук сирени.

 - Поліція! - вигукнув Ерік. - Ховаємося!

Він зрозумів, чому жителі нетрищ так поспішно розбігалися з вулиць. Але Тед не виглядав особливо схвильованим, для нього  поліцейська облава була ще однією захоплюючою пригодою. Ерік же не розділяв його захвату, він швидко потягнув друга вбік з проїжджої частини, і вони зачаїлися за одним із нежилих будинків. Перечекали, поки патрульний автомобіль промине їх, а потім знову побрели до виходу із району "мінусів", вже не дорогою, а розбитим тротуаром, спотикаючись об різний непотріб, що валявся тут і там. 

Вони вже були на території відселеного приватного сектору, коли раптом з темряви виринув промінь ліхтарика і , немов назло, висвітив їхні фігури.

 - Ану стійте, - до них підійшов ще один поліцейський. - Покажіть свої документи!

Ерік стояв ні живий, ні мертвий. У таку халепу він ще не потрапляв ніколи в житті. Він чув від хлопців зі своєї школи, що кого ловили вночі на території "мінусів", на тих потім чекали великі неприємності.

Тед дістав з гаманця пластикову картку і простягнув патрульному.  Той покрутив її в руках. За мить суворий голос полісмена значно пом'якшився, хоча він все ще намагався зберігати загрозливий вигляд.

 - Так, містере Рассел, - промовив поліцейський. - Розкажіть, будь ласка, якого дідька ви тут робите?

 Тед  знизав плечима:

 - Розумієте, сер, ми з другом трохи заблукали, от саме збиралися у вас спитати, як вийти з цього району...

 - Далеко ж ви приблукали! - патрульний знову заглянув у Тедове посвідчення. - Тут написано, що ви проживаєте у третьому районі.

 - Абсолютно вірно,  у мого батька будинок на Набережній вулиці, якраз по сусідству з особняком головного прокурора, вони ще в гольф разом грають, коли тато повертається до міста. Він взагалі посол у...

 - Мене ці всі подробиці не цікавлять! - прикрикнув поліцейський. - Зараз відвезу обох у відділок, і нехай ваші батьки приїздять та вас забирають, щоб їхні синки не тинялися поночі, де не слід.

Тед зітхнув і витяг  уже й так добре схудлого гаманця.

 - А може, не треба до відділку? - спитав він. - Ми ж всього-навсього заблукали,  хіба це карається законом?

У цей час він дістав гроші і простягнув полісменові. Той швиденько заховав їх у кишеню.

- Добре, вважайте, першого разу вам пощастило, - сказав коп.  - Але якщо хоч ще  колись тут з'явитеся - будете сидіти у "мавп'ятнику" і там розповідати про своїх друзів-прокурорів!

 - Дуже дякуємо вам, сер! - промовив Тед, і вони з Еріком майже бігом кинулися геть - у напрямку пустиря, за яким лежав уже добре освітлений та благополучний Еріків двісті сорок п'ятий район.

 - Я думав, що тут нам і каюк, - сказав Ерік, коли вони вже йшли людною вулицею. - А він у мене навіть документи не спитав.

- Учися, брате, поки я живий, - підморгнув йому Тед, а потім додав. - Але в "мінуси" нам краще поки не потикатися. Шкода, звичайно, дуже вже мені там сподобалося!

13

Минуло кілька днів. Ерік успішно пройшов співбесіду до коледжу, за що отримав від батьків подарунок - гроші на новий телефон. Він саме сидів у себе в кімнаті і  роздивлявся покупку, коли пролунав дзвінок.

 - Привіт!  - почувся у слухавці, як завжди, життєрадісний голос Теда. - Які маєш плани на сьогодні?

 - Та ніби ніяких, - відповів хлопець.

 - Тоді дуй до нас, підемо погуляємо, подивишся, де я живу.

 - А мене пустять у ваш район?

 - А там що, прикордонники стоять? - відповів питанням на питання Тед. - Давай, через півгодини вийдеш з дому, я до тебе таксі пришлю, доставить з вітерцем.