Сокіл і Ластівка

Сан-Дієго — порт на південноамериканському материку, звідки в Іспанію двічі на рік відправляється великий караван Із золотом і сріблом. Руду доправляють у цей перевалочний пункт з копалень Перу і Юкатану, переплавляють на бруски, штампують, вантажать на галеони.

Щойно пішли чутки про те, що Англія ось-ось вступить з Іспанією у війну, як Пратт зібрав на Барбадосі раду з авторитетних приватирів і запропонував зухвалий план: не чекаючи на оголошення війни, зібрати ескадру і взяти курс на Сан-Дієго, звідки саме мав вийти черговий караван. Поки мир, іспанці не робитимуть особливих застережних заходів. А після того як у Європі загуркочуть гармати, хто розбиратиметься, коли завдано першого удару — трохи раніше від офіційного розриву відносин чи трохи пізніше? Знову ж таки, з метрополії до Вест-Індії звістки доходять не швидко.

Деякі капітани відмовилися, не захотівши ризикувати. Якщо війна не почнеться, ті, хто брав участь у нападі, опиняться поза законом. Але все ж утворилася ескадра з чотирьох сильних кораблів.

Пратту, як завжди, не пощастило. Хоча плідна ідея належала йому, адміралом обрали старого Сандерса, який вже відійшов від справ і мирно вирощував цукрову тростину поблизу Порт-Рояля. А все тому що Сандерс, на відміну від Джеремі, вважався щасливцем.

Далі — гірше. Старий Сандерс, якому набридло берегове життя, не тільки охоче погодився, але ще й забажав підняти вимпел на «Скаженому» (так називався корабель Пратта). Джеремі перестав бути хазяїном на власному судні і, власне, залишився осторонь.

Невдовзі після виходу в море ескадра потрапила в ураган, який відкинув її аж до Еспаньйоли. Поки латали пошматовані вітрила і поламані щогли, поки йшли до Сан-Дієго, час було згаяно. Галеони встигли знятися з якоря й піти. Годі й говорити, що всі в ескадрі звинувачували «чорне око» Невезучого Корсара.

Найбільш прикро, що розрахунок його виявився правильним: з Європи прийшла звістка про війну і рейд на Сан-Дієго був цілком законним.

Про те, що Іспанія і Англія тепер вороги, корсари здогадалися, коли форти Сан-Дієго відкрили по кораблях з британським прапором залповий вогонь без попередження.

Ледь не першим ядром на «Скаженому» з бізані збило нижню рею, уламок якої впав на місток і розчавив щасливцеві Сандерсу голову. Другий залп був майже таким же злощасним, бо переламав грот-щоглу на п’ятдесятигарматному «Дербширі», найпотужнішому кораблі ескадри, вибивши його з бою.

За таких обставин, після загибелі адмірала, слід було спустити його штандарт і забиратися геть, допоки берегові батареї не потопили всі кораблі. Та Пратт вчинив інакше. Він залишив вимпел Сандерса майоріти на флагштоку, підняв сигнал «роби, як я» і повів кораблі вперед. Шість разів вони пройшли лінією паралельно до укріплень, випустивши по них не одну сотню ядер і бомб. Батареї замовкли одна за одною — гарматна обслуга не витримала вогню і розбіглася. Нарешті, на даху губернаторського палацу підняли білий прапор. Місто капітулювало.

Коли переможці висадилися, вони побачили, що Сан-Дієго Дорожнє. Жителі сховалися у довколишніх горах, прихопивши з собою все більш-менш цінне і навіть забравши худобу. У будинках нічого було взяти, окрім кухонного посуду й меблів. Ну, а золотий караван, певно, вже зустрівся з потужним Конвоєм, який вислали йому назустріч із Гавани, і Капітани накинулися на Пратта з докорами, звинувачуючи його у безглуздих втратах. Здавалося, експедиція закінчилася повним провалом..

І тоді Невезучий Корсар виявив істинну велич. Можна сказати, здійснив грандіозне відкриття у корсарському промислі, і «Так, золото попливло, і грабувати в Сан-Дієго нічого, — сказав він. — Але скажіть мені, приятелі, що у кожному місті коштує найбільше?»

Вони не знали. «У великому і красивому кам'яному місті найдорожче за все коштують будинки. Дивіться, тут є прекрасні храми, палаци, маєтки, купецькі склади, майстерні. Все це наше. Захочемо — спалимо чи зруйнуємо. Але ми не монстри. Ми готові продали цю нерухомість місцевим жителям за розумною таксою».

І він відправив губернаторові-втікачу листа з діловою пропозицією. За кожну міську споруду була призначена ціна. Якщо власник привезе викуп, гарантувалося збереження майна. Будинки тих, хто не заплатить протягом трьох днів, буде спалено. Пратт давав своє капітанське слово, що ніхто з тих, хто доставить викуп, не буде затриманий чи пограбований. До листа додавався детальний реєстр-цінник, над укладенням якого корабельні писарі просиділи два дні й дві ночі. (Найдорожче був оцінений прекрасний губернаторський палац (сто тисяч піастрів) і кафедральний собор Святого Дієго (шістдесят п'ять). Найменші халупи у передмістях ішли всього за сотню. Як найдешевші, вони були приречені до руйнування першими.

На четвертий день пролунали вибухи. Щоб уникнути загальної пожежі, корсари почали знищувати будинки у тісних небагатих кварталах за допомогою пороху.