Сто тисяч. Хазяїн

У 1890 році письменник вступив до товариства україн­ських артистів, тоді ж актор і драматург створив власну трупу. Постійна напружена творча й виснажлива фізична праця, нервові переживання, проблеми й турботи позначилися на здоров’ї митця. Через хворобу він у 1906 році покинув сцену. Дружина повезла його лікуватися за кордон, але, на жаль, допомогти хворому було вже неможливо. Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Його тіло було перевезено в Україну й тут поховано на кладовищі в с. Карлюжини біля хутора Надія.

Вражений звісткою про смерть Карпенка-Карого, Іван Франко писав: «Чим він був для України, для розвою її громадського та культурного життя, се відчує кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се зрозуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини й багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя і ясного та широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки Росії, але й інших слов’янських народів».

Т. М. Панасенко

Примітки

«Сто тисяч»

Вперше цю комедію було подано до цензури у 1889 році під назвою «Гроші», але тоді її було заборонено ставити на сцені. І. Тобілевич дещо змінив у п’єсі, дав їй назву «Сто тисяч» і знову подав до цензури, яка цього разу дозволила її до вистави. Вперше «Сто тисяч» було надруковано у львівському журналі «Зоря» за 1891 рік, а потім п’єса з деякими виправленнями увійшла до другого тому «Драм і комедій» І. Тобілевича, виданого в Одесі 1897 року.

Дія перша

Часний — частний (дільничний) пристав, поліційний урядовець у містах в царській Росії.

Торічеллієва пустота — безповітряна просторінь у трубці барометра. Торічеллі — італійський учений, винахідник барометра.

Адіо — адьо, адью (франц.), до побачення.

Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аб-а Ельман! Оле куто ля фуршет!.. Оле кашон, ля помдетер, вів ля патрі! — Копач намагається говорити французькою і каже перекручені французькі слова, що означають: «Хай живе Буланже! Хай живе Ельзас! Геть Німеччину! Вилки для пирога! Як свиня! Картопля! Хай живе батьківщина!».

Марго — автор поширеного колись підручника французької мови.

Же гран апетит. Альом супе! — У мене великий апетит. Ходімо їсти.

Дія друга

Чепіга зайшла. — Чепіга — народна назва сузір’я Оріон.

Пермете, коман — вів ля патрі — дозвольте, як живе батьківщина.

Ле козак, пур ашеве, сон едю-касьен, альом — козак, щоб закінчити свою освіту, ходімо.

Крумер — знаряддя для розпушування ґрунту в полі.

Дія третя

Кунтуш — старовинна верхня одежа.

Дія четверта

Реприманд — догана, докір.

«Хазяїн»

Комедію «Хазяїн» Іван Тобілевич написав у 1900 році, того ж року її було дозволено цензурою до вистави.

Видано «Хазяїна» спочатку в Києві 1902 року окремою книжкою, а потім цей твір увійшов до третьго тому «Драм і комедій» І. Тобілевича (Карпенка-Карого), виданого в Одесі у 1903 році.

Дія перша

Шахмейстер — спеціаліст з вівчарства.

Куртаж — винагорода за посередництво при складанні якої-небудь угоди.

Фрески — тут різко окреслені барвисті малюнки.

Страхова премія — плата того, хто страхує що-небудь страховому товариству за визначений в умові час.

Лодзинські фабриканти. — Лодзь — місто в Польщі, де було багато фабрик, що виробляли сукно і шерсть.

Салгани — різниці, де ріжуть овець та топлять смалець із овечого сала; звідси — «салгани» означає й саму реалізацію відгодованих за літо на випасі овець.

Ресторація — ресторан.

Постоялий двір — заїзд, двір, де зупиняються приїжджі до міста.

Оброчна казенна земля — земля, що використовувалася казною шляхом здавання її в оренду.

Магар — сіяна трава.

Отава — молода трава, що виростає після того, як попередню скошено.

Валахи — вихолощені барани.

Бова Королевич — головна дійова особа старовинної повісті.

Орден Станіслава — найнижчий із численних царських орденів; мав три степені.

Земський банк — банк, що видавав позики землевлас­никам.

Крез — цар стародавньої держави Лідії, що була в Малій Азії за півтисячі років до нашої ери. Славився надзвичайним багатством.

Земський гласний — виборний представник до земства — місцевого самоврядування в царській Росії. Робота земства обмежувалася господарчими і почасти культурними завданнями.

Кавалер — особа, нагороджена орденом.

Дія друга

Пушка-маркела — гармата-мортира, гармата великого калібру з коротким дулом.

Справник — ісправник, чиновник, що відав по-ліційно-адміністративними справами в повіті.