Стрімголов. Історія одного життя

Окрім «Маккабі», я час від часу тренувався у центральному осередку Молодіжної християнської організації в Лондоні — там була секція важкої атлетики, якою завідував Кен Макдональд, який представляв Австралію на Олімпійських іграх. Він і сам важив немало, особливо у нижній частині. Мав просто неосяжні стегна та був майстром світового класу з присідань. Я захоплювався цим його вмінням і хотів так само накачати стегна й зміцнити спину, що мало неабияке значення у присіданнях і вивазі над головою. Кен віддавав перевагу мертвому зведенню з випрямленими ногами — виконання цієї вправи призводить до травм спини, оскільки все навантаження припадає на поперековий відділ хребта й не розподіляється на ноги, як це мало би бути. Коли під його опікою я покращив свої навички, Кен запросив мене скласти йому компанію у показовому виступі — ми мали по черзі продемонструвати мертве зведення. Кен підважив 317,5 кілограма, я ж спромігся витиснути лише 238, проте мій виступ сприйняли схвально, і я відчув нетривале задоволення і гордість: попри те, що я був новачком у цій справі, уже мав змогу виступити поруч із Кеном, коли він установлював рекорд із мертвого зведення. Моя радість тривала недовго: за кілька днів у мене так сильно розболівся поперек, що я заледве міг рухатися і дихати. Я подумав, що, можливо, тріснув хребець. Рентген не показав жодних відхилень, а біль і судоми за кілька днів стишилися, втім мені довелося страждати від нестерпних спалахів болю у спині упродовж наступних сорока років (вони чомусь полишили мене лише у шістдесят п’ять, чи, можливо, їх просто витіснив попереково-крижовий радикуліт).

Моє захоплення Кеном поширювалося не лише на його графік тренувань, а й на спеціально вигадану ним дієту, в основі якої були переважно рідини і яка мала сприяти накачуванню м’язів. Він приходив на тренування з дволітровою пляшкою, наповненою густою драглистою сумішшю меляси й молока з додаванням різних вітамінів і закваски. Я спробував наколотити такого самого, не надавши, однак, значення тому факту, що за достатньої кількості часу закваска спричиняє бродіння цукру. Витягнувши пляшку зі спортивної сумки, я побачив, що вона зловісно надулася: очевидно, суміш забродила. Я додав туди закваску за кілька годин до тренування, тоді як Кен (як він потім мені розповів) вбризкував її просто перед приходом до спортзали. Пляшка була під тиском, і я трохи перелякався, почуваючись так, немовби у моїй власності раптово опинилася бомба. Я гадав, якщо дуже повільно відкручу кришку, то відбудеться м’яке поступове зниження тиску, та варто було мені ледь ослабити її, як пляшка зірвалася; і всі ці майже два літри липкої, чорної (а тепер ще й злегка алкогольної) гидоти гейзером вистрілили в повітря, забризкавши всю залу. Спершу пролунав сміх, потім — вибух люті, і мені суворо заборонили будь-коли приносити до зали щось, окрім води.

* * *

Центральний осередок Молодіжної християнської організації у Сан-Франциско мав особливо гарні умови для занять важкою атлетикою. Коли я вперше туди потрапив, мою увагу одразу ж привернула штанга для виваги лежачи, навантажена приблизно 180 кілограмами. У «Маккабі» жоден атлет не міг лежачи виважити стільки, а озирнувшись довкола, я і там не помітив нікого, хто орієнтувався б на таку вагу. Нікого, аж поки до зали, накульгуючи, не ввалився широченний коротун із неосяжним обхватом грудної клітки, справжня світловолоса горила (він був дещо клишоногим). Цей чолов’яга ліг на лаву і лише для розминки з десяток разів виважив цю штангу. Для наступних підходів він додавав вагу, зрештою довівши її майже до 230 кілограмів. Я мав із собою «Полароїд», тож сфотографував його, доки він відпочивав між підходами. Пізніше я завів із ним розмову — він виявився дуже привітним. Чоловік розповів, що його звати Карл Норберг, він швед. Усе життя — а тепер йому сімдесят — працював портовим вантажником. Така феноменальна сила розвинулася в нього без спеціальних тренувань — він вправлявся лише у підніманні ящиків і барил на пристанях, часто по одному на кожному плечі, причому жодна «нормальна» людина не могла навіть відірвати їх від землі.