Сварлива рок-зірка в літах

Звісно, коли ми приїхали до Америки, було кілька маленьких витоків повітря, але, не злякавшись, я сказав: "Вам потрібен величезний набір для ремонту велосипеда, хлопці". Однак, як і передбачала команда, динозаври неодноразово страждали від купи проколів, і після половини намічених в США виступів – і після Бог знає скількох величезних ремонтів "велосипедних шин" – ви могли сказати, що гастрольному персоналу було досить. Кожного вечора вони тягали звичайне спорядження та декорації, і ви могли бачити, що всі вони уникали таскати ще й динозаврів. Бурчання чулося з усіх боків.

И такий розпорядок повторювався протягом усього туру, аж до одного вечора під час виступу на Далекому Півдні, прямо в Біблійному поясі[18]. Я прибув на саундчек і запитав про здоров’я динозаврів, очікуючи звичайного хору скарг і стогонів.

- Абсолютно добре, Рік, ніяких проблем, — пролунала дивовижна відповідь.

У той момент я мав знати, що щось йде не так.

- Ви впевнені? Ні сліз, ні бурчання, немає про що хвилюватися?

- Нічого, Рік. Сцена трохи тісна з одного боку, тому обидва динозаври будуть на сцені ліворуч, але, крім цього, все в порядку". Таке траплялося і раніше, тому я не думав про це.

Перемотаймо події вперед до середини концерту, і все йшло гладко. Динозаври працювали ідеально, і натовп захоплювався кожною хвилиною драматичної вистави.

На жаль, все мало стати набагато драматичнішим.

Без мого відома, екіпаж виявив, що обережно зменшуючи тиск повітря в динозаврах, а потім раптово знову надуваючи їх із великою швидкістю, вони можуть досягти вигляду, ніби динозаври сношають один одного. Ось чому ви платите хороші гроші, щоб отримати найкращі технічні мозки, які вам може запропонувати музичний бізнес.

Спочатку я не помітив. Я бачив, як іхтіозавр нахилився до плезіозавра, але нічого про це не думав і продовжував грати. Я був якраз у середині особливо складного та вимогливого музичного пасажу, коли підвів очі від своїх клавішних і побачив обох динозаврів, які нестримно наповзали один на одного в передній частині сцени, вгору-вниз, вгору-вниз, а ошелешена публіка сиділа в майже повній тиші від шоку. Повзання звірів ставало все швидшим і жвавішим, аж поки перед кінцем бойової послідовності плезіозавр не зробив величезний пердіж, а потім здувся.

Рецензії в засобах масової інформації Трахнутого Біблією Поясу наступного дня були не найкращими, які я коли-небудь мав, скажімо так.

Битва динозаврів на шоу в Кришталевому Палаці в 1974 році (як самі бачите, іхтіозавра тут не було, Рік в розповіді щось наплутав; тут стегозавр і, скоріше, роздутий велацераптор)

НАЙЗДОРОВІША ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ

Я вже говорив вам, що повернусь до "Міфів і легенд про короля Артура та лицарів Круглого столу", тож ось.

Ніхто не може критикувати мене за те, що я ускладненюю життя.

Так це не може бути це правдою – мій менеджмент зробив це за мене.

До 1970-х років я покинув Mervyn Conn Artists і тепер, як учасник Yes, за мною "доглядала" інша легенда цього бізнесу – Брайан "Угода-на-День" Лейн.

Перш ніж перейти до середньовіччя, дозвольте мені розповісти вам невеликий анекдот про "Угоду-на-День".

Deal-a-Day був фактично втіленням великого рок-н-рольного менеджера. Під час першого туру, який я провів у Yes, ми приїхали в досить шикарний готель в Америці, зареєструвалися, розпакували речі, а потім зустрілися біля стійки реєстрації. Це був готель із внутрішнім двориком, де номери-шале були по всьому периметру, а посередині був прекрасний басейн. Наш басист, Кріс Сквайр, хотів трохи поспати – він був добре відомий як тоді, так і досі, тим, що любить спати. Спить без перерви, до першої-другої години дня його не піднімеш, спить і спить. Навпаки, як тільки сонце хоч трохи з'явилося на небі, наш співак, Джон Андерсон, хотів би засмагати на вулиці. Тож він пішов до басейну. Ми всі зібралися біля стійки реєстрації, і я запитав: "Що тоді всі збираються робити перед саундчеком?".

Кріс відповів:

- Я піду до своєї кімнати й завалюся на ліжко.

- Я ляжу біля басейну, — сказав Джон.

Тоді "Угода-на-День" сказав:

- ... А я піду й ляжу на телефоні.

Так, вступ закінчено, назад у Середньовіччя.

Добре, 1975 рік.

Уявіть собі сцену. Я на зустрічі з Харві Голдсмітом, найвідомішим промоутером і агентом в історії рок-н-ролу, і "Угодою-на-День" Лейном у його офісі в Ноттінг-Хілл Гейт. Ми обговорюємо десятки моїх ідей щодо виконання "Короля Артура" наживо.

- Ну, я думаю про замок, коней, лицарів, середньовічні костюми, в "Імперському Басейні Уемблі"...

- Це буде коштувати купу грошей, Рік, — скривився "Угода-на-День". - Ми повинні зробити це, в крайньому випадку, в "Ройял Альберт-Холі".

- Не хочу робити це в Альберт-Холі, там погана акустика, і, крім того, я не зможу побудувати замок у Ройял Альберт-Холі. Я хочу зробити це на Уемблі.