Таємничий суперник

«Насмілюся припустити, він зараз чкурнув туди, — розмірковувала Таппенс. — Це все дуже добре, але мені нудно! Мене тут розпирає від новин, а розповісти нема кому! Томмі міг би хоч телеграму надіслати чи що. Цікаво, де він. Хай там як, він точно не “загубив слід”, як вони кажуть. Це нагадує мені...» — І міс Каулі перервала роздуми й викликала посильного.

За десять хвилин дівчина лежала, зручно вмостившись на ліжку, курила цигарки й уважно читала «Хлопчика-детектива Ґарнабі Вільямза», замовленого разом з іншими тригрошовими творами бульварної літератури. Вона відчула (і недарма), що перед напругою подальших спроб спілкування з Альбертом не зайвим буде підкріпитися добрячою порцією місцевого колориту.

Вранці надійшло послання від містера Картера:

Шановна міс Таппенс,

ви взяли дивовижний старт, і я вас вітаю. Однак відчуваю, що варто ще раз нагадати вам про ризики, на які ви наражаєтеся, особливо якщо слідуватимете наміченим курсом. Ті люди абсолютно відчайдушні й неспроможні на милосердя чи жаль. Я відчуваю, що ви, імовірно, недооцінюєте небезпеку, і тому ще раз попереджаю, що не можу обіцяти вам захисту. Ви надали нам цінну інформацію, і якщо вирішите піти зараз, ніхто вас не винуватитиме. У будь-якому разі добряче поміркуйте над цим, перш ніж щось вирішувати.

Якщо, попри мої застереження, ви вирішите продовжувати, для вас усе буде підготовлено. Ви два роки жили з місДаф-ферін у «Домі пастора», Лланеллі, і місіс Вандемеєр може звернутися до неї по рекомендації.

Дозволите вам дещо порадити? Тримайтеся якнайближче до правди — це мінімізує ризик «прохопитися». Пропоную вам відрекомендуватися тією, ким ви є — колишньою сандружинницею, яка обрала своєю професією допомогу в домашньому господарстві. У наш час таких багато. Це пояснює невідповідність голосу або поведінки, які інакше можуть викликати підозри.

Хай як ви вирішите, щасти вам.

Ваш щирий друг, містер Картер

Настрій Таппенс стрімко покращився. Застереження містера Картера минули непоміченими. Юна леді була надто самовпевнена, щоб звертати на них увагу.

З деякою неохотою вона відмовилася від тієї цікавої ролі, яку вже собі окреслила. Хоч і не сумнівалась у своїх силах грати роль до кінця, та мала досить здорового глузду, щоб визнати аргументи містера Картера слушними.

Від Томмі досі не було жодного слова або записки, але з ранковою поштою надійшла дещо брудна поштівка з виведеними словами: «Усе гаразд».

О 10:30 Таппенс із гордістю оглядала мистецьки перев’язану мотузкою, трохи побиту олив’яну скриню, яка містила її нові речі. Злегка зашарівшись, вона подзвонила у дзвоник і наказала перенести скриньку в таксі. Доїхавши до Паддинґтона, залишила скриньку в гардеробі. А тоді пішла з сумочкою в метушливу жіночу вбиральню.

За десять хвилин перевтілена Таппенс скромно вийшла з вокзалу й сіла на автобус.

Було кілька хвилин по одинадцятій, коли Таппенс знов увійшла до вестибюля будинку Сауз-Одлі. Альберт був на варті, дещо безладно виконуючи свої обов’язки. Він не одразу впізнав Таппенс. А коли впізнав, його захоплення не мало меж.

— Ох, нізащо б я вас не упізнав! Це вбрання найвищої проби.

— Рада, що тобі подобається, — скромно відповіла Таппенс. — До речі, я твоя кузина чи ні?

— А ваш голос, — скрикнув захоплений хлопчик. — Звучить так по-англійськи! Ні, я сказав, що мій друг знає одну молоду дівчину. Енні не надто зраділа. Вона працювала до сьогодні — з почуття обов’язку, так вона каже, але насправді — щоб відвадити вас від цього місця.

— Приємна дівчина, — сказала Таппенс.

Альберт не помітив іронії.

— Вона має стиль і тримає себе в руках, але, слово даю, ох у неї й норов. Ви зараз нагору, міс? Сідайте в ліфт. Номер 20, кажете? — І він підморгнув.

Таппенс вгамувала його суворим поглядом і зайшла в ліфт.

Дзвонячи у квартиру № 20, вона відчувала на собі погляд Альберта, який опускався на нижній поверх.

Двері відчинила елегантна молода жінка.