Таємниця Великого Сканера

У Забугорній долині діялося щось незвичайне. Між бараків бігали глюки, в різних кінцях зібралися два великі натовпи, напевно, Драйв організував мітинги. Щойно повсталі захопили долину, в них з’явилася безліч справ. Вивести всіх за Скелясті гори було неможливо. Крім того, їх треба було годувати, надавати медичну допомогу і таке інше. Раніше все було налагоджено й робилося охороною. Тепер слід організовувати все самим. Крім того, доводилося думати не тільки про те, як здолати Скелясті гори, але й про те, як скинути владу Директора планети — адже він її просто так не віддасть! Він захищатиметься, і яка в нього є зброя в запасі — нікому не відомо.

Рикпет і Васла залишили електростанцію, де повним ходом велися ремонтні роботи, і кинулися назад до бараків. їх зустріли з радістю. Шаната поцілувала в щоку Рикпета, трішки подумала і цьомкнула також Васлу, від чого той зашарівся, наче троянда. Так само зробила й Флоппі Ді, а інформа статечно потисла обом руки. Професор Сидиром поплескав обох по плечу, а Драйв закричав «ура» та міцно обійняв.

— Друзі, — сказав він, — ви навіть не уявляєте, яку велику справу зробили!

Охорону Забугорної Долини роззброїли. Автомати здали на склад, до якого приставили добру охорону — Драйв не хотів ризикувати. Мало що там може спасти на думку якому-небудь дурневі? До Скелястих гір було відправлено загони на пошуки перевалів. Під посилену варту взяли термінал, куди зазвичай прибував курсор зі столиці. На жаль, під час повстання він перебував саме в місті. Але раптом когось відправлять у долину тепер? Тоді курсор можна буде захопити й відіслати з ним до столиці десант, захопити приймальну платформу й щохвилини збільшувати кількість десантників на п’ятнадцять глюків, бо саме така була місткість вагону-курсору.

Чекаючи на повернення загонів, посланих до перевалів, Долина затихла.

* * *

«Панові Директорові планети, Його Дигітальній Величності Великому Сканеру.

Рятуйте! У Забугорній Долині бунт! Електростанцію захоплено реалітами, лінію охорони вимкнено! Я не можу...»

По прочитанні незакінченого послання Головного Чипа Долини, Директор планети вилаявся. Цього ще тільки й бракувало! Саме тоді, коли в нього з’явилася можливість завоювати інші світи! А тут у своєму доводиться розбиратися!

— Усі святкування з нагоди нагородження Факса Копіра Великим Гаманцем скасовую! Ну, реаліти, стережіться! Цього разу я з вами не панькатимуся, а просто знищу! Тепер у мене є літальні апарати, на яких от-от установлять потужні гармати. У мене є Факс Копір, який може ними керувати і навчить це робити інших. У мене досить вірних мені військ та зброї! Подивимося, що ви зможете протиставити цій силі!

Великий Сканер виїхав до таємного ангару, де стояли апарати й працювали зброярі, встановлюючи найпотужніші гармати, які тільки були в розпорядженні Директора планети. Роботи наближалися до завершення. Тоді він поїхав до секретної лабораторії, де вчені працювали над формулою палива для апаратів, зразок якого їм передали негайно. Вчені-реаліти, що жили в лабораторії, мов у в’язниці, так само потішили успіхом. Формулу було встановлено, і паливо могли отримувати в необмеженій кількості. Великий Сканер від задоволення потирав руки.

«Бунтувати? Добре... Я вас відучу... Я вас так відучу... — і раптом холодний піт вкрив його чоло. — Курсор! Курсор, яким у Долину відправляли реалітів! Якщо його не зупинити, то він може виявитися на території Долини, тоді повсталі зможуть проникнути до столиці, а це матиме дуже непередбачувані наслідки. Хто може знати, як поведуться реаліти, залишені в столиці, якщо довідаються, що всім їм призначено животіння у Забугорній Долині? А якщо довідаються і теж збунтуються?»

Про це Великий Сканер навіть думати боявся! Він торкнувся золотого медальйона на грудях і трохи заспокоївся: «Нічого їм не вдасться! А медальйон завжди встигну знищити. Будь-якої хвилини! На підлогу й підбором! Або на стіл і кулаком!»

І знову холодний піт великими краплями виступив на його чолі.

«Як же я міг забути про космічні кораблі? А якщо вони покличуть звідти допомогу? А якщо там є зброя? Якщо ці кораблі знищити, то як потім завойовувати Всесвіт? Треба спробувати їх захопити!»

Директор планети натис кнопку зв’язку.

— Факса Копіра до мене! Негайно! і зв’яжіть мене зі станцією відправлення в Долину!

За кілька хвилин ад’ютант відповів:

— Станція відправлення не відповідає. Факс Копір уже в дорозі.

Директор планети з розмаху грюкнув кулаком об стіл.

— Спізнився, хай йому грець!

Розділ 18

— Кадиме! — радісно закричав Дроник.

— Дронику! — не менш радісно вигукнув Кадим.

Вони кинулися один одному назустріч і обійнялися, ніби не бачились кілька років. В’ю з Флешем стояли осторонь та з задоволеними посмішками спостерігали за тим, як зустрілися друзі.

— Кадиме, ти залишив планетоліт без нагляду? Не виконав наказу Рикпета?

— Ні, ні... Коли з вами зник зв’язок, я обговорив ситуацію з Великим Процесором. Він був дуже стурбований і дозволив мені вирушити на пошуки.

— Сьогодні над містом літав наш човник, — сказав Дроник.