Теплі полярні ночі

Одного разу, коли ми гралися під рододендронами, я помітив, що її немає поруч, і коли озирнувся, побачив, що вона присіла навпочіпки неподалік і пісяє, приспустивши штанцята.

Я не знав, як дівчата виглядають отам знизу, і побачене мене так захопило, що я не міг відвести очей.

Зауваживши мене, вона сказала, щоб я підійшов ближче і подивився, і я це вчинив. Вона дозволила мені подивитися навіть трохи після того, як допісяла, але потім попросила мене показати, як я пісяю.

Не вагаючись, я розстібнув штанці та спробував попісяти, але невідь-чому не зміг. Натоді вона вже натягнула свої штанцята й стояла біля мене навколішках, а потім доторкнулася до мого патичка.

Він був твердим, і вона сказала, що він як жолудь, а потім запитала, чи він не поламався, бо такий твердий і не пісяє.

Я сказав, що з ним усе гаразд, часом він твердіє, як оце зараз, але незабаром знову зм’якне, а отак сталося лише тому, що невідь-чому я не зміг попісяти. Я не мав сумнівів, що зможу зробити це пізніше.

Її задовольнила моя відповідь, і ми продовжили гратися, наче нічого не відбулося.

Ми ніколи не згадували про те опісля, наче воно стерлося з нашої пам’яті, і продовжували гратися, як раніше, доки вона наприкінці літа не поїхала.

Вона повернулася наступного літа?

Вона повернулася наступного літа, а потім ще раз, але ми вже ніколи не гралися, як першого року. Вона подорослішала і вдавала з себе молоду панянку, одягаючись пишно й зачісуючи на всі лади волосся, а іноді підфарбовувала обличчя рум’янами грабіни, а губи помадою, якщо мала нагоду до них дістатися, і здавалося, що ми ніколи разом і не гралися.

5

Під зорями?

Якийсь час я спав уночі надворі, намагаючись гартуватися. Тато розповідав мені, що він так робив, коли був малим, готувався до можливих життєвих випробувань, тому я теж захотів спробувати. Мама була категорично проти, але тато сказав, що це піде мені на користь, і мені дозволили.

Я думав, що спатиму на землі біля хати, але сказали, що так небезпечно, бо якась тварина може на мене натрапити й укусити, а оскільки наша хата була одноповерхова й без балкона, домовилися, що я спатиму на терасі палацу. У мене був тонкий матрацик, який удома зберігався згорнутим, я розкладав його на тамтешній лавці, закутувався в коц і засинав.

Спочатку спати на твердій поверхні й без подушки видавалося невигідним, але поступово я призвичаївся і врешті-решт став цим насолоджуватися, наче чимсь приємним. Я відчував, що кожна секунда невигоди додає краплю протиотрути від болю, який мені доведеться зносити в майбутньому. Якщо не здамся, не залишиться нічого, чого я не міг би витримати, коли воно трапиться.

Була осінь, і ночі ставали дедалі холодніші, але небо залишалося ясне й всипане зірками, і я не міг відвести від нього очей, визираючи з-під коца, аж доки не засинав, сам того не усвідомлюючи, наскрізь просякнутий його красою і безмежністю, як аркуш бібули, який поглинає всю пролиту на нього рідину.

Часом я прокидався серед ночі й спочатку відчував самотність і сум за своїм ліжком і затишком батьківської спальні, і тоді мене переповнювало нестримне бажання зібрати речі й побігти зі сльозами на очах туди, де на мене чекали любов і тепло, але щоразу мені вдавалося зупинитися і залишитися на лавочці. У майбутньому мені доведеться стикнутися зі значно складнішими обставинами, і як же я зможу їх витримати, якщо поступлюся цьому нікчемному нападу самотності, що його відчуваю зараз? Я мусив бути сильним і не потурати своїй слабкості. Заспокоївшись, я засинав і прокидався вранці гордий від того, що вночі виявив силу.

Дощило?

Одного разу вночі пішов дощ, і я прокинувся змерзлий і мокрий, інстинктивно відчуваючи, що тут не можна залишатися, але не знав, як дістатися додому. Усі двері в палаці замикалися — як я зумів би їх відімкнути? Людей я не смів будити. Що вони про мене подумають? Можна було сховатися в галереї, але там не було лавочки, а спати на холодній кам’яній підлозі не хотілося. Я чимдуж згорнувся у щільний клубок, заховався під коц і тремтів, не знаючи, що робити. Однак невдовзі внизу під балюстрадою я почув нестямний мамин крик, що благав мене прокинутися. Її розбудив дощ, і вона вибігла по мене.

Якось мене забрали додому, обтерли, перевдягнули у свіжий нічний одяг, дали теплого молока і поклали до ліжка, яке ніколи ще не було таким м’яким і теплим.

Ти захворів?

Наступного дня я почувався добре, але ввечері почало лихоманити, мене поклали до ліжка, бо я дістав гарячку. Уранці викликали лікаря, він прийшов, і виявилося, що в мене запалення легень.