Теплий сніг

- Розібратись? - жовчно перепитав Косташен. - І це через тиждень після того, як ми опинились у Чорному Коконі? Довгенько ж ви збиралися!

Хлопець почервонів, але очі не опустив.

- Тут ми винні, - прямо відказав він. - Останнім часом було дуже багато клопотів... Але зараз ми готові відповісти на всі ваші запитання.

- На всі? Тоді скажіть, коли я зможу нарешті повернутися на Землю?

- Боюся, що ніколи, - холодно мовив хлопець.

Ніколи... Косташен зблід. Ось і вимовлено це слово.

Він відвернувся й підійшов до розблокованої віконної стіни. У густих сутінках містечко здавалося чужим, безлюдним, байдужим...

Косташен заблокував вікно і рвучко повернувся.

- Я вже сам у всьому розібрався. Ви іще щось хотіли?

Брітта безпомічно подивилася на Косташена.

- Ода, - мовила вона, - нас переселяють із готелю, його зараз почали готувати для...

- ...іноваріантів! - вигукнув Косташен.

Брітта здивовано звела брови. Вона не зрозуміла. Зате ті двоє зрозуміли. Обличчя в них стали чужими, щока у хлопця смикнулася, ніби його вдарили.

- Не за цим вони прийшли! - крикнув Одам Брітті. - Точніше, не тільки за цим! Вони хочуть, щоб ми теж стали іноваріантами! А молоді люди знають, що їхні дії суперечать законові?

- Якому законові? - тихо спитав хлопець.

Він пильно дивився на Косташена.

- Не робіть із мене дурня, - аж засичав Косташен. - Ви що, гадаєте, я не знаю, для чого існує Комітет статусу людини? І що ця ваша акватрансформація є злочином проти цього статусу?

- Яким злочином? - іще тихіше спитав хлопець.

Він, як і раніше, не зводив пильного погляду з Косташена.

- Проти людства! Вам не ріжуть слух такі пишномовні фрази?

- Ода! - простогнала Брітта. - Як ти можеш! Це ж робиться заради дітей!

- Заради дітей?! Але чому заради такої високої мети люди повинні ставати каліками? А ці руки... - він подивився на свої випещені руки крелофоніста. - Хто мені дасть гарантію, що ці руки, не мої руки, а надбання всього людства, руки, якими захоплюється світ, залишаться цілими й неушкодженими?

Брітта здригнулась.

- І не кажіть мені про регенерацію! - зірвався на крик Косташен. - Кому буду я потрібний із регенерованими руками, якщо їх спершу доведеться вчити тримати ложку й виделку?

- Ходімо звідси! - сказала хлопцеві дівчина, не дивлячись на Косташена.

На обличчі в неї з’явилась огида.

- Ходімо, - кивнув хлопець.

Біля виходу він пропустив дівчину вперед і озирнувся.

- Скажу вам на прощання. Ви багато тут говорили про людство, про закони і злочини. Так от, мені б хотілося, щоб ви усвідомили для себе: на все життя, що вам лишилося, людство для вас буде зосереджене на Сніжані. Іншого людства нема й не буде. І закони, і злочини визначатимуться тут. Як і цінність ваших рук.

Косташен заскреготав зубами.

- Тиждень тому всі були в захопленні від моїх рук! - сказав він Брітті, коли вони залишилися самі. - А сьогодні вони потрібні їм на пласі!

- Припини! - закричала Брітта, затуляючи вуха. - І сядь! Мені треба з тобою поговорити.

Косташен приголомшено впав у крісло. Такою збудженою він іще ніколи її не бачив.

- Руки на плаху, кажеш! - Брітта ходила по кімнаті, обхопивши себе руками, наче їй було холодно. - Такі, як вони, ладні голови на плаху покласти, аби лиш діти не пройшли крізь усе це. А ти... - Вона зупинилась і подивилась на Косташена з ненавистю. - Раніше я намагалась не помічати подібних сплесків твого надмірного самолюбства. Раніше воно нікому не заважало, тому усі й ставились до нього поблажливо. Куди ж там, світова знаменитість! Ти підніс себе й крелофонію на непохитний п’єдестал, вище за який, як тобі здається, нічого нема й не буде. Не перебивай! - обірвала вона Косташена, який намагався щось заперечити. - Я завжди тебе вислуховувала, вислухай хоч раз і ти мене. Так, ти маєш рацію, мистецтво вічне, і цінність його безмежна. Але воно не варте й однієї дитячої сльозинки. Подумай! Подумай і приходь до нас.

- До кого це - до нас? - із викликом запитав Косташен.

- До мене, до Байроя. До людей.

- Отже, ти зараз ідеш до Байроя?

- Так, до Байроя.

Косташен іронічно гмукнув.

- А я вам не буду заважати?

- Дурень, - без злості відказала вона. - Байрой сьогодні вранці пройшов акватрансформацію.

Вона повернулась і пішла геть.

День десятий

Інформаційне зведення:

На сьогоднішній день триста двадцять сім чоловік пройшли акватрансформацію. Летальних випадків нема.

Закінчено переобладнання готелю для прийому перших акватрансформантів. Оптимальна температура житлових приміщень становить шістдесят п’ять - сімдесят градусів по Цельсію.

Стала до ладу перша черга оранжерей.