У карнавалі історії. Свідчення

«Слідча справа»… яка, над ким тепер? Як видно, пов’язана і з Некрасовим (коли вилучали книжку, бігали кудись телефонувати — радитись). Треба попередити москвичів: адже й плівку, і текст статті «Етична настанова» ми готували для книжки про Льоню, щоб передати її за кордон. Та й просто так, треба поділитись «новинами», почути рідні голоси друзів. А потім — до В. Некрасова, дізнатись, що в нього, сказати про вилучену книжку (добре, що «Довідка» дає право сьогодні вже не йти на роботу).

Що за мною стежать, побачила одразу: значить, щось серйозне. Підійшла до будинку Некрасова, заглянула у замкову щілину: дивно, коридор увесь завалений стосами газет, горить світло.

— А, Тетяна Іллівна! У вас вже що, закінчили?

На порозі незнайомець у цивільному.

— А вам сюди навіщо, хіба мало свого обшуку?

Виявилось, що до Некрасова також прийшли о 8-ій ранку і також у невідомій нікому справі № 62.

У квартирі все догори дном, вся кімната завалена книжками, паперами. Кагебістів у кімнатах багато, ледве побачила господарів. Мене завели на кухню, посадили поруч поняту. Молода дівчина, звідкись з будинкоуправління, їй соромно, незручно. Господарі так мало схожі на кримінальних злочинців, і так багато книжок.

А кагебісти влаштувались, як видно, надовго: принесли термоси, п’ють з них чай.

За якийсь час дозволили зайти на кухню господарям, ми сіли обідати.

Розмовляємо.

— Вікторе Платоновичу, не треба про це. (А ми — про Дзюбу, про арешти.)

Минула година. Кагебісти приходили й ішли, появлялось якесь начальство, заглядало на кухню:

— А ви, Житникова, що тут робите?

Прийшла молоденька дівчина у формі прапорщика КДБ. Галина Вікторівна, дружина Некрасова:

— І ви в КДБ служите? Така гарна, молода… І вам не соромно?

ПРОТОКОЛ

особистого обшуку

м. Київ

17 січня 1974 р.

Працівник КДБ при CM УРСР прапорщик Томашевська на доручення старшого слідчого слідвідділу КДБ при CM УРСР майора Колпака у присутності понятих:

Бакуліної Наталі Іванівни, що проживає…

Кудимової Валентини Єфремівни…

Богуславець Віталіни Семенівни…

у квартирі № 10 будинку № 15 на вул. Хрещатик міста Києва, яку займає гр-н Некрасов Віктор Платонович, з дотриманням вимог ст. ст. 184, 188 і 189 КПК УРСР, провела особистий обшук у гр-ки Житникової Тетяни Іллівни, 1937 р. народження, що проживає у м. Києві, вул. Ентузіастів, № 33, кв. 36, яка прибула на квартиру гр-на Некрасова В. П. у будинок № 15 на вулиці Хрещатик, м. Києва, де у цей час проводився обшук.

Гр-ка Житникова Т. І. зайшла у згадану квартиру о 16 годині 40 хвилин.

Під час особистого обшуку в гр-ки Житникової Т. І. нічого не знайдено і не вилучено. Обшук проводився з 17 год. 35 хв. до 18 год. 5 хв.

40 хвилин чотири жінки «працювали» — одна перемацувала шви одягу, заглядала в які тільки можна отвори. Інші три мовчки спостерігали, щоб підписати, що «нічого не знайдено і не вилучено». А що вони шукали у вухах, в роті?

Що робити?

Слідкують явно і цілодобово. Приходжу на роботу — з вікна бачу машину, яка «відпрацьовує» свої години разом зі мною.