Убік

— Ну, гаразд, — сказав Ранситер зі стурбованим виглядом. Імовірно, він уже читав наступне ім’я зі списку. — До побачення, місіс Джексон, — він відключився.

«Дивний був сон,— думала вона, квапливо розстібаючи піжаму й прямуючи до спальні, щоб вдягнутися. Звідки був той рядок, який цитували Білл і Метт? З „Річарда III“,— згадала вона, відновлюючи у своїй уяві їхні образи: пласкі, великі зуби, безформні, кулясті, однаковісінькі голови з пучками рудуватого волосся, яке вкривало їх, наче жмутки бур’янів. — Здається, я ніколи не читала „Річарда III“, — усвідомила вона. — А якщо й читала, то багато років тому, ще в дитинстві. Як нам можуть снитися рядки з поезії, якої ми не знаємо? — запитувала вона себе.— Можливо, поки я спала, в мою свідомість намагався проникнути справжній телепат. Або ж телепат і ясновидець, які працюють у парі, як це й було в моєму сні. Варто поцікавитись у пошуковому відділі, чи в команді Голліса, бува, не працюють брати на ім’я Метт і Білл».

Збентежена й стривожена, вона почала квапливо вдягатися.

Закуривши розкішну зелену гаванську сигару марки Cuesta-Rey, Ґлен Ранситер відкинувся на спинку свого помпезного крісла й натиснув кнопку на інтеркомі.

— Місіс Фрик, приготуйте чек із преміальними для Джі Джі Ешвуда на сто поскредів.

— Так, містере Ранситер.

Він спостерігав, як Джі Джі Ешвуд із маніакальною невгамовністю міряв кроками великий офіс. Дерев’яна підлога дратівливо скрипіла під його ногами.

— Схоже, Джо Чип не може пояснити, що саме вона вміє, — сказав Ранситер.

— Джо Чип вічно обдовбаний,— відповів Джі Джі.

— Як так виходить, що ця Пет може повертатися у часі, а більше ніхто на це не здатний? Б’юся об заклад, що цей талант не новий: вочевидь, ваші скаути просто досі його не помічали. Так чи інакше, для організації запобігання наймати її було б не логічно. Це талант, а не антиталант. Ми займаємось...

— Як я вже пояснював, і як зазначив у тестовому звіті Джо, вона перешкоджає ясновидцям застосовувати їхні здібності.

— Але це лише побічний ефект, — похмуро розмірковував Ранситер. — Джо вважає її небезпечною. Не знаю, чому.

— А ви запитували у нього?

— Він, як завжди, пробурмотів щось нерозбірливе, — відповів Ранситер. — Джо ніколи нічого не може пояснити, лише ділиться здогадками. З іншого боку, він хоче залучити її до операції Міка, — Ранситер перебирав особові справи працівників, знову і знову розкладаючи їх перед собою. — Запроси Джо, нехай зайде. Подивимося, чи вже маємо команду з одинадцяти інерціалів, — він поглянув на годинник. — Незабаром вони будуть тут. Я відверто скажу Джо, що він божевільний, якщо бере цю Пет Конлі в команду, вважаючи її при цьому такою небезпечною. Що ти про все це думаєш, Джі Джі?

— У нього з нею свої справи, — відповів Джі Джі.

— Це ж які?

— Здається, вони порозумілися в сексуальному плані.

— Джо не до сексу. Нещодавно Ніна Фрід читала його думки, він настільки бідний, що не може навіть... — він замовк, оскільки двері кабінету відчинилися. Місіс Фрик задріботіла, несучи на підпис чек із преміальними для Джі Джі Ешвуда.

— Я знаю, чому він хоче взяти її на це завдання, — сказав Ранситер, виводячи підпис на чеку.— Щоб не спускати з неї очей. Він теж вирушає на цю операцію: має намір виміряти псі-поле, попри те, що це не було обумовлено з клієнтом. Нам треба знати, проти чого ми боремося. Дякую, місіс Фрик, — він подав знак, що вона вільна, й простягнув чек Джі Джі Ешвуду.

— Припустімо, що ми не виміряємо псі-поле, а воно виявиться надто потужним для наших інерціалів. Чия це буде провина?

— Наша, — мовив Джі Джі.

— Я казав їм, що одинадцятьох недостатньо. Ми залучаємо наших найкращих людей і намагаємося зробити все як годиться. Врешті-решт, здобути прихильність Стентона Міка для нас дуже важливо. Дивовижно, що така заможна й впливова людина, як Мік, може бути настільки недалекоглядною, такою достобіса скупою. Місіс Фрик, Джо десь поблизу? Джо Чип.

— Містер Чип у приймальні з групою інших людей, — відповіла секретарка.

— Скільки там інших, місіс Фрик? Десять чи одинадцять?

— Та приблизно стільки, містере Ранситер. На око важко сказати.

— Це і є наша група,— сказав Ранситер, звертаючись до Джі Джі Ешвуда. — Хочу їх побачити, усіх разом. Перш ніж вирушати на Місяць.

— Скажіть, нехай заходять, — звернувся Ранситер до місіс Фрик, випускаючи великий клубок диму від своєї сигари в зеленій обгортці.

Місіс Фрик тихцем подалася з кабінету.

— Ми знаємо, — пояснював Ранситер Джі Джі, — що поодинці вони працюють добре. Все відображено у їхніх справах, — він зашурхотів документами, що лежали на столі.— Та чи зможуть вони ефективно взаємодіяти? Наскільки велике поліенцефалічне контрполе вони згенерують разом? Подумайте, Джі Джі. Над цим варто добре помізкувати.

— Думаю, час покаже, — відповів Джі Джі.

— Я в цьому бізнесі вже досить давно,— промовив Ранситер, спостерігаючи, як до кабінету заходять люди. — Це мій внесок у сучасну цивілізацію.

— Гарно сказано,— похвалив Джі Джі. — Ви — полісмен, який стоїть на сторожі приватності людства.