Убивчий білий

«Добрий хід,— негайно прокоментував його давній друг Дейв Полворт, коли Страйк розповів йому про заручини.— Недарма ж тебе навчали воювати. Тільки, друже, ризик загинути трохи підвищився».

Чи він дійсно думав, що шлюб можливий? Чи правдиво гадав, що Шарлотта пристане на життя, яке він може їй дати? Чи вірив, що для них можлива спільна спокута після всього, що вони пережили разом, адже кожен був по-своєму — потворно, глибоко, дивно — скалічений? Страйк сидів під сонечком з Лорелеєю і думав про те, що протягом кількох місяців він водночас і щиро вірив у це, і знав, що це неможливо, нічого не планував більш ніж на кілька тижнів наперед і ночами обіймав Шарлотту так, ніби вона — остання людина на землі, ніби лише Армагеддон здатен їх розлучити.

— Хочеш ще кави? — спитала Лорелея.

— Мабуть, мені вже час іти,— відповів Страйк.

— Коли я тебе побачу знову? — спитала вона, поки Страйк платив офіціанту.

— Та я ж казав, у мене нова велика справа,— відповів він.— Якийсь час усе буде дуже непередбачувано. Я тобі завтра подзвоню. Зустрінемося, щойно матиму вільний вечір.

— Ну добре,— відповіла Лорелея і тихо додала: — Поцілуй мене.

Він так і зробив. Лорелея притиснула стиглі вуста до його губ, і невідпорно згадалися певні ранкові миті. Вони розірвали цілунок. Страйк широко всміхнувся, попрощався і лишив її сидіти на сонечку з газетою.

Міністр культури не запросив Страйка увійти, відчинивши двері свого будинку на Ебері-стріт. Власне, Чизвелл скоріше все робив так, щоб детектив чимшвидше пішов. Узявши коробку з блискучими пристроями, він буркнув:

— Добре, простежу, щоб вона їх отримала,— і вже був зачинив двері, коли раптом гукнув до Страйка: — А звати її як?

— Венеція Галл,— відповів Страйк.

Чизвелл зачинив двері, а втомлений Страйк рушив назад вулицею з золотистими будиночками в бік метро і Денмарк-стріт.

Після Лорелеїної квартири офіс здався йому аскетичним і темним. Страйк відчинив двері, впускаючи гамір Денмарк-стріт, де меломани все ходили до крамниць інструментів і музики,— Страйк боявся, що прийдешня реновація їх не пощадить. Гуркіт моторів і клаксонів, розмов і кроків, гітарних імпровізацій, що їх награвали майбутні покупці, й далекі барабани-бонго вуличного музиканта тішили Страйкове вухо. Він узявся до роботи, знаючи, що доведеться просидіти за комп’ютером кілька годин, перш ніж в інтернеті накопаються голі факти з життя його цілей.

Якщо знати, де шукати, й мати час і знання, з кіберпростору можна добути обриси багатьох доль: примарні екзоскелети — іноді фрагментарні, іноді бентежно повні — життів, що ними живуть істоти з плоті та крові. Страйк навчився багатьох кунштиків, навчився нишпорити в найтемніших закутках інтернету, але інколи неймовірні багатства ховалися в безневинних соціальних мережах; трохи перехресних посилань — і ось збирається детальна особиста історія, якою необачний власник навіть не думав ділитися зі світом.

Спершу Страйк зазирнув до гугл-мап, щоб вивчити місце, де зростали Джиммі й Біллі. Стеда-котедж, вочевидь, був надто малий і незначний, щоб потрапити на мапи, але Чизвелл-гауз було відзначено чітко — зовсім недалеко від села Вулстоун. Страйк кілька хвилин присвятив безплідному огляду лісів навколо Чизвелл-гаузу і помітив кілька крихітних квадратиків, де могли ховатися житлові будинки — «закопали в лощовині, біля батькового дому»,— а тоді повернувся до збору даних про старшого, здоровішого на голову брата.

В «ОПОРУ» був вебсайт, де між довгими полемічними текстами про свято капіталізму і неолібералізму Страйк знайшов зручний розклад протестів, на яких Джиммі планував виступати і бути присутнім; детектив роздрукував його і додав до папки. Тоді за посиланням перейшов на сайт Справжньої соціалістичної партії, де хаосу й відомостей було навіть більше, ніж на сайті «ОПОРУ». Тут він відшукав ще одну довгу статтю за авторством Джиммі, який вимагав розпуску «апартеїдної держави» Ізраїль і поразки «сіоністського лобі», що тримає за горло західний істеблішмент. Страйк відзначив, що в переліку «публічно визнаних сіоністів», перелічених у кінці статті, є ім’я Джаспера Чизвелла.

Подружка Джиммі, Флік, фігурувала на кількох фото на сайті Справжньої соціалістичної партії: з чорним волоссям іде у марші проти програми «Трайдент», з біляво-рожевим — вітає Джиммі, який говорить зі сцени на зібранні Справжньої соціалістичної партії. Перейшовши за посиланням на твіттер Флік, він погортав її стрічку, що являла собою дивну суміш солодкавості та брудної лайки. Просто за твітом «Щоб тебе рак сраки пройняв, довбаний торі» йшло відео, де кошенятко так сильно чхає, аж випадає з кошика.

Наскільки зрозумів Страйк, ні Джиммі, ні Флік ніколи не володіли нерухомістю — і це в нього з ними було спільне. В інтернеті він не знайшов жодних вказівок на те, чим вони заробляють на прожиття (хіба тільки за дописи на крайні ліві сайти платять так, як він і не уявляє). Джиммі орендував жалюгідну квартирку на Чарлмонт-роуд у чоловіка на ім’я Кацурі Кумар, а Флік згадувала в соцмережі, що живе в Гекні, але Страйк ніде не знайшов її адреси.