Убивчий білий

Нар. 8 серпня 1947 року. Дівоче прізвище Джоне. Народилася і зростала у Долині Гламорган, Вельс. Сліпа від народження через двосторонню мікрофтальмію. Відвідувала Королівську школу св. Енодоха для незрячих з 5 до 18 років. Виграла численні нагороди на змаганнях з плавання серед підлітків. (Див. додані статті, а також інформацію про благодійний фонд «Ігрове поле»).

Робін за вихідні прочитала про Деллу Вінн все, що змогла, але ретельно проглянула обидві статті. Нічого нового до того, що вона вже знала, вони не додали. Делла працювала на благодійну організацію, що опікувалася правами людини, тоді висунула свою кандидатуру на вибори від виборчого округу у Вельсі, де народилася. Вона давно обстоювала розвиток спорту в неблагополучних районах, виступала за права спортсменів-інвалідів і підтримувала проекти, де спорт використовували для реабілітації поранених ветеранів. Її благодійний фонд, «Рівне ігрове поле», підтримував молодих спортсменів, а також спортсменів у скрутному становищі — через бідність чи фізичні вади; про нього багато писали у пресі. Численні відомі спортсмени брали участь у зборі коштів.

Статті, які надіслав Страйк, згадували і дещо, про що Робін уже знала з власної розвідки: Вінни, як і Чизвелли, втратили дитину. Донька Делли й Ґерайнта вкоротила собі віку в шістнадцять років, за рік до того, як Делла пішла на парламентські вибори. Трагедію згадували в усіх статтях, які читала Робін, навіть у тих, де йшлося про численні досягнення Делли Вінн. У своїй першій промові в парламенті Делла підтримала запропоновану гарячу лінію для тих, кого піддають цькуванню, але більше нічого про суїцид своєї дитини вона не говорила.

Задзвонив мобільний Робін. Перевіривши, чи зачинені двері у спальню, Робін узяла слухавку.

— Оце ти швидко,— нерозбірливо сказав Страйк з повним ротом сингапурської локшини.— Вибач... якось зненацька... я оце їм.

— Я прочитала твого листа,— сказала Робін. Почула металевий тріск і здогадалася, що то він відкриває бляшанку пива.— Дуже корисно, дякую.

— З маскуванням упоралася? — спитав Страйк.

— Так,— відповіла Робін і розвернулася подивитися на себе у дзеркалі. Просто дивина, як сильно колір очей змінює обличчя. Поверх карих очей вона збиралася вдягнути окуляри без діоптрій.

— Ти достатньо знаєш про Чизвелла, щоб прикинутися його хрещеницею?

— Звісно,— відповіла Робін.

— Ану,— мовив Страйк,— здивуй мене.

— Народився у 1944,— одразу почала Робін, не зазираючи в нотатки.— Вивчав античну філологію в Мертон-коледжі в Оксфорді, далі записався в Гусарський полк королеви, служив у Адені й Сингапурі. Троє дітей від першої дружини, леді Патриції Флітвуд: Софія, Ізабелла, Фредді. Софія заміжня, живе у Нортумбер-ленді, Ізабелла керує офісом батька в парламенті...

— Що, правда? — ніби здивувався Страйк, і Робін була потішена тим, що дізналася дещо, чого не знайшов він.

— Це та донька, яку ти знав? — спитала вона, згадавши, що Страйк казав у офісі.

— Та я б не сказав, що знав. Кілька разів зустрічав її з Шарлоттою. Всі її називали Іззі-Чиззі. Такі у вищих класів прізвиська.

— Леді Патриція розлучилася з Чизвеллом, коли від того завагітніла журналістка...

— ...в результаті чого народився син-невдаха, який працює в мистецькій галереї.

Робін посовала мишкою і відкрила збережене фото — цього разу чорнявого і досить вродливого молодика в темно-сірому костюмі; молодик підіймався сходами суду разом зі стильною брюнеткою в темних окулярах, на яку був дуже схожий — хоч не здавалося, що за віком вона може бути його мамою.

— ...але Чизвелл і журналістка розбіглися скоро після народження Рафаеля,— додала Робін.

— Рідні називають його Раф,— сказав Страйк,— і друга дружина його не любить, думає, що Чизвелл мав би відмовитися від нього після аварії.

Робін записала.

— Чудово, дякую. Нинішня дружина Чизвелла, Кінвара, минулого року нездужала,— провадила Робін, відкриваючи фото Кінвари — фігуристої рудої пані у вузькій чорній сукні й діамантовому кольє. Вона була на тридцять років молодша за Чизвелла і напинала губи на камеру. Якби Робін не знала, то подумала б, що це батько й донька, а не подружжя.

— Так, нервове виснаження,— сказав Страйк, обігнавши її.— Так. Як гадаєш, алкоголь чи наркотики?

Робін почула брязкіт і здогадалася, що то Страйк поцілив у смітник порожньою бляшанкою з-під пива. Отже, він сам. Лорелея у крихітній квартирці нагорі не бувала.

— Хтозна? — відповіла Робін, далі роздивляючись Кінвару Чизвелл.

— І останнє,— сказав Страйк.— Щойно дізнався. В Оксфордширі десь на час історії Біллі зникло двоє дітей.

Коротка пауза.

— Ти там? — спитав Страйк.

— Так... Я думала, ти не віриш, що Чизвелл міг задушити дитину.