-…Якщо ви навчитесь робити більше і краще за своїх конкурентів, тоді вам прийде більше грошей. Капіталістична система вимірюється ними, вони – критерій вашої сили. І гроші повинні працювати на вас, а не лежати безрушною цифрою. Але якщо продукція не має споживача, то – незаперечно
– ваша робота нікому не потрібна, це – вже сигнал, що ви працюєте для нікого і ніхто вам за вашу працю не заплатить. Мені, щоб не допустити цього і випередити конкурентів, доводиться передбачати багато речей. І тут трапляється чимало нетипових випадків, тих, до яких ти можеш бути не підготовлений попереднім досвідом. Головне – вчасно зорієнтуватися і правильно зреагувати. Перша втрата -найменша втрата. Але закономірно й універсально за всіх умов (принаймні для мене): знати конструкцію будівель, систему складання і затвердження планів будівництва, оформлення всіх відповідних документів, характер каменю, дерева, звички й рефлекси людей…
І ще один висновок можу сказати після багатолітнього перебування в бізнесі. Дбаючи лише про себе, про свою кишеню і забуваючи про найнятих для твого підприємства робітників, сам-один багато не зробиш, багато не досягнеш. Мусиш думати про благополуччя всіх твоїх працівників; це
– також один із важливих законів чесного підприємництва. Бізнесмен повинен бути порядним і діяти в суворих рамках етики й людяності. Звичайно, ніхто вас не запакує до в'язниці, якщо переступите ці рамки і збагатитеся не завдяки високій продуктивності й низькій ціні вашого товару, а завдяки жорстокій експлуатації слабшого за вас, завдяки тому, що обібрали його на йому належне. Але це буде вже нечесна гра. Безжально експлуатовані робітники скажуть: «Не жалів нікого і його не жалко».
Яцик сповідує непорушне правило: завжди називати речі своїми іменами, бути максимально конкретним за будь-якої ділової розмови, не витрачаючи час на так звану дипломатичну підготовку. І це з успіхом виправдовує себе. Уся його багатолітня практика -нескінченний ланцюг епізодів, у яких порозуміння й успіх приходили саме завдяки цьому методові діяльності.
Ще на перших кроках його у будівельній фірмі, коли вона мала особливо скрутні часи, виникла потреба попрохати відстрочку сплати боргу містерові Девідсону, котрий, за словами одного з Ящикових спільників, навіть слухати не хотів про те.
Майже півроку потратив «пан інженер» (так називав Яцик свого спільника, який вів усю канцелярію фірми) на те, щоб через свого адвоката вмовити Девідсонового адвоката, аби той переконав свого господаря відкласти термін сплати боргу.
Піврічна словесна епопея не дала сподіваного результату.
Яцик перепитав про мотиви відмови, але не почув нічого справді аргументованого. Відмовлено – й усе.
– Я сам піду до Девідсона.
– Не можна вам іти, – наполохано сказав «пан інженер». – Ви – грубий. Тільки нашкодите справі. Он пан адвокат делікатно говорив, і в нього нічого не вийшло, а ви ж так не вмієте!
«Не знаю, чому в нашій культурі пряма, щира й конкретна мова вважається грубою. Замість вичерпно доказати опонентові свою рацію і спільну для обох користь, наші люди часто вдаються до плетення улесливих словес, все блукають довкола справи, не говорять по суті і в той спосіб одразу ж підривають довіру до своїх чесних інтенцій», – Яцик не раз зі здивуванням висловлював цю думку, вважаючи, що в ній – діагноз неприродної і нераціональної поведінки наших земляків у тому світі.
– Може, я й справді грубий, – погодився тоді він, – але я – конкретний. Хочу знати причину. А може, й переконаю.
Умовився про зустріч із Девідсоном.
Виклав йому суть справи: оскільки той раніше, володіючи землею під житлове будівництво, не провів туди каналізацію, Яцик не міг розпочати роботу й узяти в держави необхідну для цього позику. Отже, тут є і його провина. Якщо він з тим згоден, то мусив би піти фірмі назустріч.
Девідсон уважно вислухав і викликав секретарку, щоб продиктувати їй рішення: відкласти на рік (без відсотків!) Яциковій фірмі сплату боргу. Після того Яцик намагався переконати своїх спільників: У цьому світі ділові люди люблять не делікатне затуманювання справи, а пряму, щиру мову, шанують завперш того, хто говорить по суті й уміє обстояти свої інтереси.
Але ця наука для його земляків не дала сподіваного результату, бо за якийсь час повторилася майже аналогічна ситуація.
Виникла потреба одержати гарантію на будову від однієї великої асекураційної компанії.
«Пан інженер» знайшов українського адвоката, котрий почав домовлятися з адвокатами компанії. Кількамісячні переговори скінчилися повідомленням: нічого з того не буде.
Уже маючи досвід, у який спосіб можуть домовлятися його колеги, Яцик не хотів вірити, що для успіху справи зроблено все.
– Дайте номер телефону керівника компанії. Сам говоритиму з ним.
Його знову почали відраджувати від цього наміру:
– Ви тільки нашкодите…
– Нам уже відмовлено! Яка може бути більша шкода?! – здивувала його логіка колег. – Але ж можна ще спробувати порозумітися…