Українські жінки у горнилі модернізації

Люди знали, в який спосіб переробити біографію, як використати своє приховане від радянської влади чи придумане для нацистів коріння. Під час окупації жінки вдавалися до цих практик свідомо і по-різному. Декотрі «переписували» біографію, акцентуючи на репресіях, яких зазнала родина. Інші будували прийнятну для нацистів біографію, вилучаючи звідти свої старі погляди за рахунок нових. Очевидці подій були здивовані тим, як «полум’яні радянські» швидко ставали запеклими антирадянськими.

Матери договаривались, как нас спасать дальше. Они разрабатывали два варианта. Первый. Пришли немцы. Спасительницей становится мать Варвары. Немцы ее не тронут, не должны, так как отец Варвары расстрелян нашими. В 37-м. Если же вернутся наши, то уже моя мать берет на себя главную функцию по спасению детей, поскольку наш отец на фронте. Такой вот расклад.

Галина Щербакова. Эмиграция по-русски

Сестры П. неистовствуют. При советской власти они активно виступали убежденными большевичками, были безбожницами и держали религиозных старушек в постоянном страхе разоблачения. […] Теперь же сестры неистово ругают Сталина, партию, советскую власть и громко, по-прежнему бесстыдно, угрожают всем и каждому доносами немцам за советские симпатии.

Зі щоденника X. Г. Лашкевича

Поширеними були випадки приховування та «переписування» своєї національності. Такі дії були вдалими та ефективними там, де солідарною в мовчанні була спільнота.

Раскрыла дома документ, там черным по белому: Ротман Берта Генриховна, по национальности — немка… Старые документи завернули в тряпочку, закопали в саду.

Маргарита Хемлин. Про Берту

А в то врем’я у нас єврейка-врачиха била. Ну і она — діватися нікуди: не вспіла евакуїроваться — лічила нас, покуда лєкарства були, а потом кончилися… Юза (начальник комендатури. — Авт.) прийшов, а у нас в то врем’я она була. Юза прийшов, стоїть з кучером і з матір’ю балакає. А вона, врачиха, з ними шепоче, балакає по-настоящему, по-німецьки. Він у неї спрашує: «Ви хто по національності?» А вона: «Я, мол, гречанка. До тьоті в гості прийшла». Он так улибнулся і все. А сама ж на єврейку похожа! Чистокровна єврейка!

Микола Якович К., 1931 р. н.

Пошуки «правильної для окупантів» біографії часто ініціювали самі жінки: для чоловіка така відверта брехня сприймалась як слабкість та боягузтво, але для жінки це було ніби прийнятно. З їхньої ініціативи вдома вивішували портрети предків-дворян, змінювали прізвища тощо. Їхніми зусиллями та зв’язками розшукували і знаходили людей (чи то засоби) для вироблення нових документів тощо.

Анна Соломоновна тотчас же придралась к этому случаю: «А почему бы вам, Александр Гаврилович, и не стать дворянином? У вас такое интеллигентное лицо, что вы можете сойти и за князя. Анна Соломоновна обрадовалась и вырезала этот портрет совместно с портретом генерала Мейендорфа. Первый будет ваш отец, а второй — дядя по матери. Смотрите, вы схожи с вашим отцом как две капли воды».

Зі щоденника X. Г. Лашкевича