Unknown

Український народ протягом багатьох століть перебував в постійній боротьбі проти поляків і росіян. Перше місто, засноване вікінгами, від початку виступало справжньою столицею всієї Російської імперії і було лише набагато пізніше потіснене Москвою. Великороси виявилися чисельно сильнішими і багато в чому міцнішими, крім того, починаючи з XVIII століття вони стали все ширше залучати до керівництва німців, так що всі договори, які передбачали рівноправність росіян і українців, Москвою могли безкарно порушуватися. З історичної точки зору, вже в давні часи існував постійний зв'язок між Центральною Європою і Кавказом через територію сьогоднішньої України, і народам цих просторів завжди вдавалося знайти спільну мову. Так після краху 1918 року українське керівництво зробило Верховному командуванню вермахту пропозиція не повертати війська додому, а прийняти українське громадянство і задіяти німецьких солдат в Україні проти Москви і більшовизму. Для таких масштабних планів на той момент не вистачило політичної рішучості, і Україна, до цього вже зайнята німецькими військами, стала жертвою єврейсько-більшовицького терору. Український народ налічує приблизно 44 мільйони людей, і, не претендуючи на єдино вірне визначення його чисельності, можна без жодного сумніву сказати, що поряд з великоросами українці є найбільш сильний протидіючий елемент. По відношенню до України повинні бути сформульовані інші політичні цілі, ніж в Остзейських провінціях. Якщо стосовно останніх доводиться говорити про певну форму німецького протекторату, то тут необхідно з усією завзятістю домагатися створення незалежної української держави, яка буде перебувати в тісному, нерозривному союзі з Німецьким рейхом. Щоб досягти цього, вермахт і політичне керівництво повинні з самого початку підкреслити, що німці і українці ніколи не вели воєн один проти одного, що по відношенню до українців завжди були і виражалися симпатії, але російський царизм не дозволяв здійснювати політичне співробітництво. Історичне обгрунтування цього погляду було дано (з підписами авторів) 13 років тому в спеціальному виданні журналу "Світова боротьба" в статті "Україна - вузлова точка світової політики". При введенні військ на Україну необхідно бути готовими до найгіршого. Обстановку там не можна порівняти ні з однією з західноєвропейських країн. Колишня інтелігенція, мабуть, здебільшого розстріляна або замучена голодом, а інші верстви населення 20 років нічого не бачили і не чули про Західну Європу. Усуспільнення матеріальних благ і колективізація селянства напевно надзвичайно сильно придушили наявний у українців інстинкт самостійності. Раніше українець відрізнявся від московитів своїм уявленням про власність. Якщо московити від початку були колективістами, орієнтованими на громадське землеволодіння, то українці завжди відстоювали особисту селянську власність. Це визначальне розуміння власності природним чином формує народний характер інакше, а в кінцевому рахунку і зовсім стає проявом світогляду, відмінного від того, який характерний для Москви. Таким чином робота по створенню незалежної української держави передбачає подальше культивування української мови, на введення якої в кінцевому підсумку був змушений піти Радянський Союз. У сфері української шкільної та вищої освіти буде необхідно зробити все можливе, щоб крок за кроком змінювати мислення простого народу і фокусувати його на власній державності і союзі з німецькою нацією. Щоб відшукати шлях до душі українського народу одними з найперших заходів повинні стати постава великого українського університету в Києві, розвиток української писемності та українського мистецтва в цілому. Для Німеччини Україна в першу чергу важлива як велика житниця Європи. Тут ми також зіткнемося з великою розрухою, і оскільки трактор, як державна власність, замінив тяглову худобу і коней, все буде залежати від того, чи буде у нас в розпорядженні необхідна кількість нафти, щоб підтримати механізацію. Це питання, в свою чергу, тісно пов'язане з окупацією областей Дону і Кавказу. Отже, вирішальним питанням залишаєься енергійне і цілеспрямоване збільшення виробництва хліба на величезних українських просторах; для вирішення такого масштабного завдання, яке за певних обставин може зіграти вирішальну роль в долі Великого німецького рейху, в якості помічника політичного керівництва повинен бути задіяний першокласний фахівець.

Що стосується валюти, то потрібно відмовитися як від німецької марки, так і від російськогорубля. Виходячи з вище описаних політико-психологічних міркувань, необхідно буде, можливо після закінчення деякого перехідного періоду, ввести прив'язаний до марки український карбованець.

      Кавказ