Читаем Untitled.FR11 полностью

Рита. А що? Ні? Всякій проститутці сім’я гидка... Ну, добре!.. (Біжить до стіни, здіймає пальто, капелюх, одягається.) Тебе душить сім’я? Тобі дорогше полотно і Сніжинка? Так? Ти думаєш, що я буду твій «очаг» берегти? На, маєш, я тобі тепер покажу! Слухай, от тобі заявляю: ти не хочеш піддержувати сім’ї, і я не хочу. Ти живеш для себе, і я буду. Хай Лесик помирає, мені все одно. Я не можу сидіти над ним і дивитись на те, як він гине. Я буду теж жить. Поки ти не згодишся продати картини, ти мене не побачиш в сім’ї. Чуєш?

Ганна Семенівна (тривожно). Рито, що ви таке задумали?

Рита. Мамо! Я говорю серйозно. Хочете — бережіть Лесика, хочете — ні, я тепер пальцем не вдарю, хоч би зі мною... (Люто зціплює зуби. До Корнія.) Ти продаєш картину? Говори!

Корній (уперто). Рито, не безумствуй.

Рита. Ні?! Я тебе питаю: ні?

Корній (#а злість уперто). Ні!

Рита. Ну, так прощай!! (Вибігає.)

Ганна Семенівна. Рито!! Господи, що ж це діється? Сину, ради Бога, що ти робиш?! (Дитина починає плакати.)

Корній (стає на коліна й починає потішати її, цмокаючи і примовляючи). Цить, моє хороше, цить, дитинко, цить, хлопчик мій білесенький. Мама твоя — дика, безумна, але вона вернеться.

Ганна Семенівна. Сину! Скажи ж, що ти собі думаєш?

Корній (холодно, уперто). Нічого, мамо... Лесик видужає... Вона завтра прийде... Цить, моє покинуте бідне медвежатко... Цить, моє життя, цить! (Дитина плаче. Підводиться, хапає себе за гриву й поводить з мукою головою.) Ах, свинство ж яке. Боже мій...

Завіса

дія ДРУГА

Артистичне кабаре, поділене надвоє колонами. В другій, задній половині видно стойку з пляшками, закусками і т. п. За столиками публіка.

Глухий гомін балачок, музики і сміху.

В першій половині ряд столиків. Передні порожні. За задніми сидять дві групи. В першій позаду: Мігуелес, Блек, дівчина з білим боа, тихо балакають.

В другій попереду: Кардинал — поважний суб’єкт, з довгим волоссям, немолодий, одягнений з претензією на оригінальність; Лемоньє — гарний юнак з похмурим лицем; Мімі — гарненька «модель*; С а ф о — жвава, непосидлива. Побіля крутяться гарсони.

Сафо. Гарсон! Гарсон! Прошу жовтого лікеру на рахунок цього пана. (Показує на Кардинала.)

Кардинал (поважно). Дитино! Не вводь в блуд одного з малих цих! А ти, сину мій, не подавай, бо рискуєш своєю кишенею одповідати перед хазяїном. Істинно говорю тобі, Сафо: лукаву й жадну душу маєш...

Сафо. Ха-ха-ха! Ти сьогодні, мій старенький, в чудовому настрою. Я беру з собою сьогодні на ніч Мімі, бо мій Кардинал удушить мене проповіддю до ранку. (Жалібно.) Старе-ень-кий, я питки хочу, фі, соромся, скупердяго!

Кардинал. Дитино, сказано: аз прийду, і нап’єтеся. Чекай, прийде Еміль... і...

Хутко входить Штіф, худенький, вузьколиций, худий, сіруватий.

Штіф. Bonjour, messieurs — dames!12 A! Servus!13 Два Аякси!.. Ся маєте? Servus, Кардинал! (Тоненьким голоском до Мімі.) Mi-мі! (З Сафо ручкається сильно, бурно. Ляскає по спині Лемоньє,

що хмуро одсувається.) Гарсон! Вос! Раз-два!
(Вішає пальто на вішалку.) Мої панове! Я весь горю! О, не коханням, не цим святим і... і чудовим вогнем. (Позирає на Лемоньє.)

Кардинал. А грішним і низьким голодом.

Штіф. О, ні! Сьогодні я снідав. Ні, щось інше з’їдає мою душу. Уявіть собі, кого я тільки що бачив?

Сафо. Жовту Гарбієль!

Штіф (зневажливо кривить губи). Пфе! Я про неї й забув думати. Мулена з Чорною Пантерою.

Сафо. О-ля! Де? Коли?

Кардинал. Дитинко, не хвилюйся, все можливо на цім вередливім світі.

Штіф. Знаєте, де вони були ці дні, як вона так трагічно кинула свого Медведя?

Мігуелес (встає й підходить. Гаряче). Ви бачили сеньйору Каневич?

Штіф. Так, сеньйоре, я бачив сеньйору Каневич з сеньйором Муленом.

Сафо. Значить, вона вже тепер його amie14? О, бідний Білий Медвідь! Він такий симпатичний!

Штіф. О-ля! Це ще невідомо, хто бідний! В тому-то й трагедія нашого бідного Мулена!г.пбі! ипття джр

третій день живе на тУч^Гроттіі, ffPifrwqfl їй Grands

с5~вартЯРУГіздить на автомобілях і^. (піднімає

палець догори) і... ще ні одного поцілунку! Ха-ха-ха.

Сафо (з щирим жалем). О, бідний!., та як же вона так сміє!

Кардинал. Дитинко, не хвилюйся, все можливо. Ну?

Штіф. Ну, і що вам більше! Хіба це не трагедія? Му-лен — і такі видатки! От влопався... Ха-ха-ха! Якби ви його бачили! От запалила! Очі горять, сам аж схуд... Двісті франків за два дні... Сам казав...

Лемоньє. Мерзота! І тут підрахував.

Штіф. О, Мулен скрізь, mon vieux15, підраховує! Двісті франків! Na, це Мулен тепер мусить чимсь одплатити.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Царица Тамара
Царица Тамара

От её живого образа мало что осталось потомкам – пороки и достоинства легендарной царицы время обратило в мифы и легенды, даты перепутались, а исторические источники противоречат друг другу. И всё же если бы сегодня в Грузии надумали провести опрос на предмет определения самого популярного человека в стране, то им, без сомнения, оказалась бы Тамар, которую, на русский манер, принято называть Тамарой. Тамара – знаменитая грузинская царица. Известно, что Тамара стала единоличной правительнице Грузии в возрасте от 15 до 25 лет. Впервые в истории Грузии на царский престол вступила женщина, да еще такая молодая. Как смогла юная девушка обуздать варварскую феодальную страну и горячих восточных мужчин, остаётся тайной за семью печатями. В период её правления Грузия переживала лучшие времена. Её называли не царицей, а царем – сосудом мудрости, солнцем улыбающимся, тростником стройным, прославляли ее кротость, трудолюбие, послушание, религиозность, чарующую красоту. Её руки просили византийские царевичи, султан алеппский, шах персидский. Всё царствование Тамары окружено поэтическим ореолом; достоверные исторические сведения осложнились легендарными сказаниями со дня вступления её на престол. Грузинская церковь причислила царицу к лицу святых. И все-таки Тамара была, прежде всего, женщиной, а значит, не мыслила своей жизни без любви. Юрий – сын знаменитого владимиро-суздальского князя Андрея Боголюбского, Давид, с которыми она воспитывалась с детства, великий поэт Шота Руставели – кем были эти мужчины для великой женщины, вы знаете, прочитав нашу книгу.

Евгений Шкловский , Кнут Гамсун , Эмма Рубинштейн

Драматургия / Драматургия / Проза / Историческая проза / Современная проза