Вигнання в рай (СИ)

- А все тому, - з тим же захопленням ╕ просв╕тленим поглядом продовжив Михайло Архипович, - що не треба все занадто ускладнювати, навпаки, вс╕, якими б вони не здавалися складними, думки, теор╕╖, ц╕л╕ системи думок ╕ теор╕й треба зводити до чогось прост╕шого, до найпрост╕шого, до то╖ зернини, з яко╖ вони виплекан╕. Це й буде та божественна простота, яку й пропов╕дував ╤сус Христос. От, наприклад, - в╕н показав рукою в б╕к Серг╕я, що так ╕ стояв, захоплений словами панотця, б╕ля книжно╖ шафи, - ви кажете, Фрейд! Так, Фрейд. А що Фрейд? Велика, глибока система, переворот в науц╕, ф╕лософ╕я. Так, звичайно, не можна н╕як заперечити заслуг доктора Фрейда в психоанал╕з╕, в медицин╕, бо ж як л╕кар Фрейд д╕йсно таки прислужився людству ╕ зм╕г знайти шляхи до полегшення страждань нещасних хворих людей. Велика йому за це дяка ╕ укл╕н. Спасиб╕. Але ж до чого тут ф╕лософ╕я? Для чого вс╕ ц╕ медичн╕ терм╕ни й процедури, вс╕ ц╕ ф╕з╕олог╕чн╕ процеси переносити в храм ф╕лософ╕╖, ╕ з ╖х допомогою описувати найвищ╕ поривання людського духу? Це все одно що, вибачаюсь за мою грубу селянську терм╕нолог╕ю, копати граблями, або скородити лопатою. А все, знову ж таки, дуже просто. Все це з того ж самого зерна. ╤снування духу обумовити ╕снуванням матер╕╖. Дух породжений матер╕╓ю, твердить ця ф╕лософ╕я ╕ на доказ сво╓╖ правоти наводить вс╕ ц╕ сво╖ медико-ф╕з╕олог╕чн╕ осяяння. Вся ця знаменита сексуальн╕сть. ╤сну╓, мовляв, м╕ж чолов╕ком ╕ ж╕нкою статевий потяг. Аякже, звичайно ж ╕сну╓, адже Господь на те ╖х ╕ створив двома р╕зними статями, щоб м╕ж ними ╕снував потяг ╕ в╕д цього продовжувався р╕д людський. Та виявля╓ться, ╕снують ще вс╕ляк╕ збоченц╕, яких цей звичайний, природний, визначений Богом, потяг не задовольня╓, ╕ неможлив╕сть задовольнити цю свою неприродну сексуальну потребу вони, бачте, компенсують вс╕лякими химерними фантаз╕ями на зразок всяких там л╕тератур, рел╕г╕й, малярств ╕ тому под╕бних субл╕мац╕й. Ось зв╕дки в╕н взявся, цей загадковий дух, його просто породила неправильна, збочена плоть. В такий же спос╕б який-небудь видатний гастроентеролог скоро розвине й поглибить вчення свого колеги сексопатолога Фрейда ╕ пояснить злети людського духу ще б╕льш глибинним, ще б╕льш фундаментальним, ще б╕льш тваринним потягом людсько╖ плот╕ - потягом до ╖ж╕ й питва. Адже, врешт╕ решт, ╖сти й пити хочуть вс╕ й завжди, причому по дек╕лька раз╕в на день, в╕д самого народження й до смерт╕, на в╕дм╕ну в╕д, вибачаюсь, бажання зайнятися сексом, яке виника╓ не в ус╕х ╕ не завжди, а якщо ╕ виника╓, то значно р╕дше, ан╕ж бажання добряче попо╖сти. ╤ уяв╕ть соб╕, що знаходяться так╕ збочен╕ ╕ндив╕ди, яким закортить погамувати свою природну потребу в ╖ж╕ й питв╕ у якийсь неприродний спос╕б, ну хоч би, наприклад, зайнятися кан╕бал╕змом, або погризти каменюку, хоча це в принцип╕ теоретично й можна спробувати, а що як йому ще захочеться напитися сонця, або проковтнути всесв╕т? ╢диний вих╕д ╕з такого становища - субл╕мац╕я. ╤ все, будь ласка - св╕тов╕ шедеври посипалися зорепадом, адже проковтнути всесв╕т мало кому до снаги. Н╕, звичайно, я розум╕ю, що я все дуже спрощую, але, як на мене, на все це й треба дивитися значно прост╕ше, все це не варте такого ускладнення, якого йому надали вс╕ ц╕ горе ф╕лософи. Бо й насправд╕, весь цей фрейдизм зводиться до того, що ось, бачте, раптом заманулося якомусь неборац╕ задовольнити свою природну потребу в неприродний спос╕б - що робити? Нема на те ради, п╕шов в╕н соб╕, написав "В╕йну ╕ мир", або намалював "Джоконду" - ╕ все, в╕льний до наступного дикого бажання. А для чого йому "В╕йна ╕ мир"? Чи не прост╕ше було б йому п╕ти й розвантажити вагон вуг╕лля, чи скопати дек╕лька соток земл╕? ╤ вс╕ бажання, як неприродн╕ так ╕ природн╕, як рукою зн╕ме. То х╕ба це не дурня? Дурня! Комплекси. Комплекси - це, бачте, хвороба. А що таке людина без жодного комплексу? Тварина. Тобто, ц╕лком духовно здорова людина - це тварина. Або ж машина з к╕сток ╕ м"яса. ╤ н╕чого нового в цьому нема╓, все це вже говорено-переговорено матер╕ал╕стами вс╕х мастей тисяч╕ раз╕в на тисяч╕ лад╕в. Дурня. Але ж весь св╕т десятил╕ттями живе цим, захищаються дисертац╕╖, розвиваються теор╕╖. А в основ╕ що? В основ╕ - н╕що. Ох ти, Господи, - раптом похопився Михайло Архипович, - оце я так роз╕йшовся, оце так монолог я утнув. Б╕дн╕ ваш╕ вуха. Просто накип╕ло все це.

- Та що ви, отче, - Серг╕й нарешт╕ зрушив з м╕сця й п╕д╕йшов до столу, - що стосу╓ться мене, то я б вас слухав ╕ слухав. Говорите ви дуже ц╕каво, захопливо. Я просто заздрю вашим прихожанам, як╕ мають можлив╕сть слухати вас.

- Звичайно, - отець Михайло теж встав ╕з-за столу, - про Фрейда й Н╕цше я ╖м не розпов╕даю, але все ж стараюсь донести до них суть Божих запов╕дей в м╕ру мо╖х сил та можливостей.

- Дуже, дуже гарно говорить отець Михайло, - знайшла врешт╕ можлив╕сть долучитися до розмови й Горпина Степан╕вна. - Просто Златоуст. Його тут так пом╕ж себе люди й прозивають Михайлом Златоустом. Вибачте, отче, але це ж, мабуть, ╕ для вас не такий вже секрет. Не ображайтесь на стару бабу.