Вінні-Пух

— Схрон, як я саме хотів пояснити Пухові,— сказав Паць,— це місце, де ховаються...

— Якщо хтось сховається, а тоді зненацька наскочить на тебе, — це й означає, що він вискочив зі схрону,— сказала Сова.

— Схроном, Пуше, називають те місце, де хтось ховається, а тоді звідти зненацька наскакує на тебе,— пояснив Паць.

Пух, який тепер точно знав, що таке схрон, докинув, що одного разу він був сховав баночку з варенням, а тоді зненацька виявилося, що то баночка з хроном, від якого йому свербіло в носі цілих шість днів.

— Та піхто ж не казав про баночки з хроном,— сердито буркнула Сова.

— Я казав,— сказав Пух.

Вони дуже обережно посувалися берегом річки, долаючи скелю за скелею, і незабаром вийшли на те місце, де кручі відступали від води, лишаючи місце зеленим смужкам м'якої трави, на якій так і кортіло посидіти та відпочити.

І тільки-но вони ступили на траву, Крістофер Робін скомандував: "Стій!" — і всі посідали, щоб перепочити.

— По-моєму,— сказав Крістофер Робін,— нам треба зараз з'їсти всю провізію, щоб далі легше було йти.

— З'їсти все наше що? — спитав Пух.

— Усе, що ми принесли,— сказав Паць і перейшов від слів до діла.

— Це добра думка,— сказав Пух і теж заходився плямкати.

— Всі мають що їсти? — спитав Крістофер Робін із повним ротом.

— Усі, крім мене,— сказав Іа-Іа.— Як завжди. — Він сумно подивився навкруги й додав: — Гадаю, ніхто з вас не сидить на моїх будяках?

— Здається, я сиджу,— сказав Пух.— Ой! — він скочив на рівні ноги й озирнувся.— Авжеж! Я так і відчував.

— Дякую, Пуше. Якщо будяки тобі більше не потрібні, то я... — Іа-Іа перейшов на місце Пуха й почав їсти.

— До речі, будякам не на користь, коли на них сидять,— заговорив Іа-Іа, на хвильку переставши жувати.— Вони втрачають будь-яку поживність і свіжість. Іншим разом не забувайте про це, мої друзі. Ніколи не завадить виявити трохи поваги, тобто уваги до свого ближнього. Точніше, треба дбати не тільки про себе,— ось що хотів я сказати.

Тільки-но Крістофер Робін упорався зі своїм сніданком, він щось прошепотів Кроликові, а Кролик сказав:

— Так, так, авжеж! — і вони відійшли трохи набік.

— Мені не хотілося говорити при всіх,— почав Крістофер Робін.

— Цілком слушно,— сказав Кролик, набундючившись із гордості.

— Розумієш... я хотів... та ні, певне, й ти, Кролику, цього не знаєш... Цікаво, який він є, отой Північний полюс?

— Ну,— сказав Кролик, хвалькувато погладжуючи вуса,— треба було раніше про це мене спитати.

— Раніше я й сам знав, а тепер трохи призабув,— недбало відказав Крістофер Робін.

— Дивна річ,— сказав Кролик,— зараз я теж трохи призабув, хоча раніше знав напевне.

— По-моєму, там проходить земна вісь. І її встромлено в землю. Правда?

— Авжеж, там є вісь,— мовив Кролик,— і, безперечно, її встромлено в землю, бо більше її нікуди встромляти, та і звуть її "земляною".

— Ото ж бо. І я так гадаю.

— Та річ не в цьому,— сказав Кролик.— Річ у тому, що невідомо де її встромлено, оту вісь!

— О, це ми скоро знайдемо,— впевнено сказав Крістофер Робін, і вони з Кроликом повернулися до гурту.

Паць лежав горілиць на траві й мирно собі хропів. Крихітка Ру хлюпався в річці, миючи писок та лапки, і Кенга, сповнена гордості, пояснювала всім по черзі, що її Крихітка Ру оце вперше в своєму житті вмивається самостійно, а Сова розповідала Кензі дуже цікаву історію, пересипану довжелезними словами, такими як "енциклопедія", "рододендрон", хоча Кенга її зовсім не слухала.

— Не до душі мені усі ці вмивання,— буркотів Іа-Іа.— А надто ота нова безглузда мода — мити за вухами. Як ти на це дивишся, Пуше?

— Ну,— сказав Пух,— я дивлюся так...

Однак ми так ніколи і не дізнаємось, як на це дивився Пух, бо нараз від річки почувся сплеск, а далі тоненький писк Ру і зляканий крик Кенги.

— Довмивався! — сказав Іа.

— Крихітка Ру впав у воду! — закричав Кролик і побіг слідом за Крістофером Робіном на порятунок.

— Дивіться, як я плаваю! — пропищав Крихітка Ру. Він був уже далеко від берега, посеред плеса, і течія прудко несла його до водоспаду.

— Ру, любий мій, ти не потонув? — стривожено гукала Кенга:

— Ні! — відповів Ру.— Дивись, як я пла... Буль, буль! — і він надовго зник під водою, випірнувши аж посеред наступного плеса.

Кожен, як міг, старався допомогти Крихітці Ру.

Паць, який хутенько прочумався від сну, підстрибував на місці й верещав:

"Ой, ой! Що тепер буде?" Сова пояснювала, що в разі раптового занурення під воду найголовніше — це тримати голову над водою. Кенга величезними стрибками мчала вздовж берега і все допитувалася: "Ру, любий мій, ти й справді не потонув?", а Ру, долаючи плеса й водоспади, завжди відповідав одне: "Дивіться, як я плаваю!"

Іа-Іа обернувся задом до річки й опустив хвоста у воду, саме туди, куди перед тим упав Крихітка Ру. Так він і сидів, спиною до всього, що діялося навкруги, стиха щось бурмочучи собі під ніс та примовляючи:

— Бач, до чого призводять умивання! Але ти тільки хапайся за мого хвоста, Крихітко Ру, і все буде гаразд".

А Крістофер Робін із Кроликом бігли понад берегом і всіх підбадьорювали:

— Ру, тримайся, я йду до тебе! — гукав Крістофер Робін.