Врятувати президента

Коли в сотні метрів машина раптово загальмувала, з протилежного боку виїхала друга, така ж машина й зі скрипом зупинилася на тому ж місці, вона зрозуміла, що відбувається. Ліквідація Москалевича. І, мабуть, при оказії, Ференца. Те, що не вдалося вранці, мабуть, повинно було вдатися ввечері.

Подібно до Кшептовського на іншому кінці вулиці, Лєна мусила швидко прийняти рішення. І на вибір залишилися лише погані рішення. Можливо, довіритись цій жінці хоч на мить, було найменшою поганою річчю?

- Залишайся тут, – покликала вона, кидаючись бігти. Десь на задньому плані була думка, що нова знайома є, все ж, кимось іншим, що вона власне зараз піднімає зброю, щоб послати їй кулю в спину... Але передусім вона зосередилася на мішені, бо мішень, у вигляді чоловіків, які сиділи в позашляховиках, була прямою загрозою життів Ференца і Москалевича, не кажучи вже про зрив акції з депортації агента.

Позаду вона почула прискорене дихання. Лєна не обернулася. Судячи з усього, нібито (або нібито) поліцейська вирішила скласти їй компанію. Нехай буде так. У неї не було часу думати про це.

Почулися приглушені автоматні черги, схожі на якийсь примарний машинний кашель.

Машина Ференца розвалювалася на шматки.

***

Неочікуваний рейд обох автомобілів застав Кшептовського за двадцять метрів від машини Ференца, добре освітленої світлом ліхтарів. Закопанець, залишаючись у тіні, все бачив чітко. Йому довелося погодитися з тим, що Ференц швидко визначив загрозу, зробив правильні висновки та продемонстрував чудові рефлекси. Він увімкнув першу передачу і з гуркотом двигуна почав рухатися заднім ходом.

Проте вікна обох автомобілів на той момент були вже відкриті. В них показалися стволи автоматів, подовжені глушниками.

Чотирикратний залп хрипкого приглушеного кашлю пронизав повітря. Кулі затріщали об кузов машини Ференца, яка все ще рухалася назад. Лобове скло було пробито наскрізь, потім бахнула пробита шина, потім друга, димів двигун, у який кілька разів вдарили кулі. Через секунду в те ж місце полетіли нові черги.

Стрільці могли так і не старатися. Після першого залпу двигун заглух. Втеча закінчилася, не встигнувши розгорнутися. Оточений хмарою пари з пробитого радіатора та розірваної трубки дросельної заслінки, автомобіль похитнувся, як серйозно поранений слон, і вдарився заднім бампером об ліхтарний стовп. Постріли припинилися.

На відміну від попередніх бурхливих секунд, ніби за законом контрасту, все завмерло в неприродній тиші.

Стрільці міняли обойми. Вони ще не бачили Кшептовського, в голові якого крутився ураган суперечливих думок. Якби Ференц був зрадником і мішенню для зловмисників, його ліквідація усунула б проблему витоку, і це зробив би хтось інший, чужими руками. Чиїми – можна буде дізнаєтися пізніше. Кшептовський просто піде і повернеться в Закопане, до своїх справ. Київ був чужою землею, і його мало хвилювала майбутня війна.

Але ж, якщо все не так, як вважається?

Наприклад, якщо ціль – Москалевич, а Ференц – лише випадковий учасник подій? Вороже угруповання у ФСБ вирішило позбутися полковника в одній із незліченних ігор у цій кривавій організації, ігор за владу та доступ до вуха володаря Кремля? Другий варіант: вони обидва є ціллю, тому що хтось підозрює Москалевича у зраді, а Ференц є свідком страти?

Все це промайнуло в голові горця в якійсь моторошній компресії, за частки секунди. На запитання надано відповіді. Відповіді перетворилися на висновки.

Він знав, що робити ще до того, як стихла луна пострілів. Закопане довелося почекати.

Він витягнув пістолет. Ствол був спрямований прямо в голову водія ближнього автомобіля. Сташек двічі натиснув на курок. Зброя кашлянула, набагато тихіше, ніж зброя нападників. Задзвеніло розбите скло вікна, водій підстрибнув і вдарився чолом об кермо. Стрілець перевів ствол вліво і в район заднього сидіння впустив ще десяток куль.

Потрапив. На задньому сидінні почався хаос. Крик болю прорізав повітря.

Екіпаж іншої машини швидко відреагував. Задні двері відчинилися, і в бік горця полетів град куль. Кшептовський, звісно, ​​не став чекати: секундою раніше він кинувся вбік. Він впав на землю і кілька разів перекотився, боляче вдарившись об бордюр. Засичав від болю, але домігся свого – вийшов з лінії вогню.

Він змінив обойму і знову підняв пістолет.

З машини Ференца пролунали постріли. Хтось, може, сам Ференц, а може, Москалевич чи ще хтось, не став користуватися глушником. А може, його просто не було.

Не думаючи про це, великий горець відкрив вогонь.

***