Врятувати президента

Він зіткнувся з більшою проблемою, коли зайнявся навідником. Його нібито досвід строкової військової служби, відбутої майже тридцять років тому, виявився повною вигадкою. Хлопець не міг відрізнити кут підйому гармати від азимута, не мав жодного уявлення про комп’ютери, а коли Захар згадував про налаштування, безсило чухав мокрий від поту лоб. Матвійчук скрипів зубами, але наказав собі заспокоїтися, усвідомлюючи, що крик і гнів лише погіршать ситуацію. З досвіду він знав, що кращі результати приходять, якщо навчатися спокійно й цінувати навіть найменші позитивні зміни; резервісти дуже швидко набувають певних навичок і бажання поглибити свої знання, якщо бачать навіть перший відчутний ефект від своєї роботи. Тож він пояснював повільно, як п’ятирічному. Щоб стріляти, потрібно знати, у що ти стріляєш. Ціль вказує командир взводу або батареї і визначає її тип, тому що по піхоті стріляють іншим снарядом, чим по танку. Зрозуміло, чи не так? На екрані комп'ютера з'являться цифри, що вказують кут підйому ствола і напрямок стрільби. Ви встановлюєте гармату відповідно до цих цифр. Так, вручну, ось шкала. Роботу погоджує командир і вносить корективи. Це я. Тож ти стріляєш лише тоді, коли я тобі скажу, а не раніше. Зрозумів, навідник? Зрозуміло, пане сержант. Йдемо далі. Команди. Вони мають свій певний порядок і включають: оголошення (стріляє батарея, взвод, гармата), номер цілі, тип цілі (піхота, танки, командний пункт, десант), установку/значення прицілу – визначає відстань до цілі, значення відхилення від базового напрямку БН стрільби (збільшити БН або зменшити БН), снаряд, тобто завдання заряджаючому, установка запобіжника (миттєво, з великою затримкою, за часом), спосіб ведення стрільби (швидкий вогонь – гармати стріляють, коли вони готові, залп або, наприклад, три снаряди кожні тридцять секунд, тоді вогонь ведеться для забезпечення безперервності стрільби). Приклад команди виглядає так:

- Вогонь батареї, ціль сто один, піхота, приціл триста п’ять, базовий напрямок вогню збільшити на нуль двадцять, заряд три, миттєвий запал, три швидкі постріли! Вам ясно чи повторити?

Він ніколи не бачив таких дурних облич обох кандидатів в артилеристи.

Тому, звичайно ж, він повторював знову і знову, повільно і чітко, показуючи конкретні пристрої та важелі. Хлопці все ще не виглядали такими, що розуміють. Захар наказав їм пройти весь цикл самостійно. Солідарно запнулися вже на другому елементі.

Захар зітхнув і подумав, що перед ним ще довга дорога. Він нібито знав про це ще до того, як вони навіть отримали обладнання, але реальність перевершила його уяву. Оранка на перелогах, сізіфова праця, що хочеш, що хто хоче, на колір і на смак. Тішився, що поки що війни немає, вони ще багато тренуватимуться, навідник з часом навчиться, а Захар стежитиме за ним, користуючись тим, що посада командира гармати була вище посади навідника. У разі потреби він буде допомагати, підправляти роботу на постійній основі, якщо не засобами зв’язку, то старим військовим методом: черевиком.

Через годину він здався, бо склалося враження, що якщо знову повторить порядок команд, або він сам, або стрілець збожеволіє. Він наказав обом єфрейторам сісти на сідниці й спостерігати, а потім перейшов до Валерія, який нудьгував, як мопс, і регулярно сміявся з некомпетентності своїх колег. Спочатку він наказав хлопцеві доїхати до кінця вулиці та повернути ліворуч. Він пам’ятав зі своїх прогулянок, що за останньою лінією будинків, між Бучею та аеропортом, був кілометровий відкритий простір, вкритий рідкою рослинністю.

І ось тут Валерій показав, на що він справді здатний. Займання вказаної позиції, швидка їзда заднім ходом, втеча зі слалолом, різка зміна напрямку за наказами і без них, їзда на максимальній швидкості - водій ніби був у своїй стихії. Лише тільки рушили, Захар знав, що вони домовляться. Екс-студент знав свою роботу, Захар теж, тому, якщо виникне потреба, вони повинні бути хорошою командою.

Матвійчук глянув на єфрейторів, що сиділи поруч, — ті були схожі на семеро нещасть. Хлопці були забиті і нещадно побиті. Досвід – це, в тому числі, і те, щоб під час виконання завдання тримати свої голови плюс-мінус в цілості, а це справа непроста, адже під час бойових дій ти їздиш на дуже високих швидкостях, особливо під час протибатарейного маневрування після стрільби.

Захар вирішив зробити п’ятнадцятихвилинну перерву, щоб похвалити особовий склад за успіхи і викурити цигарку, коли в поле зору з’явився заступник командира взводу, заїка сержант Литвиненко.

Гаубиця раптово загальмувала. Захар висунувся з вежі. Багряне обличчя сержанта було сповнене хвилювання, що змусило його бризкати слиною набагато сильніше, ніж зазвичай.

- В-вій... в-вій... вій... на – репетував він, допомагаючи собі руками. – Війна, ма... Матвійчук. Орки перетнули кор-рдон.

- Про що ти говориш, Олеже?

- Пу... Пу... Путін сказав, що починають спецоперацію, і па… па… пара… зити увійшли. Подивіться самі... по теле… теле… візору п-показують... телевізору.