Второе нашествие янычар

Подарила мне мама цветные карандаши,
А я сижу себе и рисую разноцветные флажки:
Флажок красно-черный, сине желтый флажок,
Потому что Советскому Союзу уже конец.

Объявили голодовку мы вчера в детсаде.
Пусть портрет вождя снимают, что прибит в углу.
Пусть портрет Бандеры повесят, что за волю воевал,
Что за вольную Украину свою голову положил.

А мама герб нарисовала, и серп, и молот наверху
И «Объединяйтесь», - написала, - «Всех стран пролетарии».
А я взял все и зачеркнул, и трезубец нарисовал,
И «Слава вольной Украине!» - гордо маме я сказал.

Источник «Збірник пісень Студентського братства Львівської політехніки. – Львів, 2000»

Для более взрослых детишек предложены более взрослые песни:

АРІЙ ПРОЩАЄТЬСЯ

Як це часто буває, як рідко –
Вибір падає раптом до ніг.
Я сьогодні нап’юся, як дідько,
І рабів відлупцюю своїх.

Я тобі подарую півночі,
А півночі віддам самоті.
Шліфуватиму свастя золочене
На шоломі, мечі, щиті.

Я молитимусь Сонцю всевишньому,
Під його благодаттю засну.
Ти мене зрозумієш і вибачиш,
Що шалено кохаю… війну!
Що шалено кохаю війну! (2)

Побажай мені ніжної смерті
І багато питної води.
Я упертий і дуже відвертий:
Хочеш – жди. А не хочеш…
Хочеш – жди. А не хочеш – не жди! (3)

АРИЙ ПРОЩАЕТСЯ

Как это часто бывает, как редко –
Выбор падает внезапно к ногам.
Я сегодня напьюсь как черт,
И рабов отлуплю своих.

Я тебе подарю пол ночи,
А пол ночи отдам одиночеству.
Буду шлифовать золоченую свастику
На шлеме, мече и щите.

Я буду молится Солнцу всевышнему,
Под его благодатью усну.
Ты меня поймешь и простись,
За то, что безумно люблю… войну!
Что безумно люблю войну! (2)

Пожелай мне нежной смерти
И много питьевой воды.
Я упрямый и очень откровенный:
Хочешь – жди. А не хочешь…
Хочешь – жди. А не хочешь – не жди! (3)

Источник: «Пісневир: Молодіжний співаник. – Львів, 2001»

МИ ЙДЕМ ВПЕРЕД

Ми йдем вперед. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радості аж серце мліє.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Над нами сонце сяє.
Гармати б'ють, здригається земля.
І гордість в грудях розпирає.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Здалека чути гуки.
Гармати б'ють, і крові всюди вщент.
Не буде більш терпінь і муки!
Вперед! - Там воля або смерть!

Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють,
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрижить під нами дорогая.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радості аж серце мліє.
За волю смерть нам не страшна!

МЫ ИДЕМ ВПЕРЕД

Мы идем вперед. Над нами ветер веет,
И родная нам поклоняется рожь.
От радости аж сердце млеет.
За волю смерть нам не страшна!