Заблудлий

Нейтан у вікно бачив Ліз, яка стояла осторонь, майже в тіні, майже непомітна, спостерігаючи за своєю родиною. Вона здавалася умиротвореною. Гарі робив дівчатам підказки щодо відбивання, а Баб сказав щось Зандерові, й той розсміявся. Ільза всміхалася, її волосся сяяло на сонці.

— Це все, — мовив Нейтан.

— Тоді веселого Різдва.

— І тобі.

Він повісив слухавку.

Коли він відчинив двері й вийшов до родини, його надворі зустріло сліпуче сонце.

Подяки

Я з великим задоволенням писала цю книжку й дуже вдячна багатьом людям, які допомогли цій історії втілитися.

Вчергове почуваюся боржницею перед своїми чудовими редакторками — Кейт Патерсон і Матильдою Імла з «Пан-Макміллана», Крістін Копраш і Емі Айнгорн з «Флатірон Букс», а також Клер Сміт з «Літтл Брауна». Дякую вам дуже за ваші мудрі поради, знання й заохочення.

Я постійно вдячна за невтомну роботу моїх чудових агентів: Клер Форстер з «Кертис Браун Австралія», Еліс Лютьенс і Кейт Купер з «Кертис Браун СК», Данієля Лазара з «Райтерз Гаузу» та Джері Калагана з «Інтелекчуал Проперті Групи».

Я б ніколи не змогла написати цю книжку без допомоги великої кількості людей, які не пошкодували свого часу, щоб поговорити зі мною і поділитися історіями свого життя.

Величезне спасибі відставному поліціянту з Бердвіля Нілові Макшейну і його дружині Сандрі, які запросили мене до себе додому. Не кожен погодився б провезти незнайомку через австралійську глушину, здолавши 900 кілометрів, і всю дорогу відповідати на питання, отож мені пощастило, що Ніл належить до небагатьох, здатних на таке. Така подорож трапляється раз у житті, і я ніколи її не забуду.

Для мене була честь провести час у Бердсвілі зі старостою аборигенів і єгерем Національного заповідника Менга-Тиррі Доном Роулендзом і його дружиною Лін. Їхні знання і життєвий досвід розплющили мені очі на багато речей, про які я раніше й не замислювалася, і я щиро вдячна, що вони погодилися поділитися зі мною своїми думками.

Велике спасибі бердсвільському фельдшеру Ендрю Кемерону за веселі й захопливі розмови, а також за подорожі околицями. Я дізналася дуже багато, і його допомога з фактичними дослідженнями для цієї книжки просто безцінна.

Також я дуже вдячна Девідові Бруку за те, що люб’язно поділився зі мною своїми глибокими знаннями й навичками управління господарством, а ще терпляче відповідав на довгу низку питань про корів, рації і все, що їх пов’язує.

Дякую скотарці Сью Кадмор за її розповіді про телят, а також письменникові Евану Макг’ю за те, що представив мене своїм друзям і знайомим і розповів мені про власний досвід проживання в глушині. Його книжки «Бердсвіль» і «Коп з глушини» (у співавторстві з Нілом Макшейном) були дуже корисні в моїх дослідженнях.

Я вдячна всім, хто допомагав мені в процесі, а всі помилки чи художні вольності цілком на моїй совісті.

Не в останню чергу дякую своєму татові Майку Гарперу за ідею, яка врешті перетворилася на «Заблудлого», і як завжди — Гелен Гарпер, Еллі Гарпер, Майклові Гарперу, Сьюзан Давенпорт, Айві та Ейві Гарпер, Пітерові й Анетті Стременам.

І звісно, найбільша подяка моему любому чоловікові Пітеру Стремену й нашій чарівній донечці Шарлотті Стречен. Ви стільки мені даєте, що без вас я б не змогла написати ці книжки.

Джзйн Гарпер — авторка міжнародних бестселерів «Посуха» і «Сила природи». Права на її романи продано на 39 територій, а також готується їх екранізація. Дебютний роман «Посуха» був названий в Австралії книжкою року і отримав безліч літературних премій і нагород. Другий роман письменниці, «Сила природи», швидко вийшов на провідні позиції міжнародних рейтингів і удостоєний таких премій, як Australian Book Industry Awards, Australian General Fiction Book of the Year Award, а також the Davitt Award tor Readers Choice.

Джейн Гарпер працювала журналісткою у Великій Британії і в Австралії. Зараз живе у Мельбурні і займається літературною творчістю.

Двоє братів — Нейтан і Баб Брайти — вперше за кілька місяців зустрічаються на межі своїх землеволодінь у спекотній австралійській глушині. Тут, біля самотньої могили на краю пустелі, знайшли тіло третього брата, Кемерона. Він, середня дитина в родині, мав освіту, дружину, двох доньок і успішно керував господарством, успадкованим братами від батька. Що ж примусило його, покинувши машину, самотою вирушити в пустелю під палючим сонцем? Поки родина оплакує смерть Кемерона, Нейтан не може позбутися відчуття, що братова загибель не дуже схожа на самогубство. Щоб з’ясувати істину, Нейтанові доведеться копатися в малоприємних родинних таємницях, але якщо хтось підштовхнув Кемерона до смерті, в цьому глухому краю підозрюваних можна полічити на пальцях... Потужна і брутальна історія, яка розгортається на тлі разючих краєвидів, тримає читача в постійному напруженні, вчергове доводячи, що Джейн Гарпер, авторка «Посухи» і «Сили природи», це один з найцікавіших голосів у сучасній літературі.