Збірка за 2023-24 українською

по-літньому з коротким рукавом,

але вже мерзнуть плечі,

я по-осінньому продумую свій день,

щоб ця завись

не стала ніби камінь спотикання

тому, що треба там і тут,

та бажано вже зараз,

і цілком;

настільки очевидно –

світло

від ліхтаря, з вуаллю від дощу

мій смуток видає за страх

залишитися тут, урватися,

зітліти з зеленню листа

на мокрій гілці;

Ну що ж )

нехай все ж не з нуля,

з довільного числа,

почнем, продовжимо,

адже

ми теж у чомусь

тільки відображення

капризних беззлобливих хмар

у дощовій калюжі;

і без збентеження,

візьмуся струсити

трохи здригнуті плечі –

комусь потрібно бути сильним, -

і нехай, хоч

петлями скрипучи,

б'ють крилами мене

відчинені для когось двері.

---------------------------------------

потрібно тут і зараз,

відчутно й зримо, -

вставши навшпиньки, небо обійняти,

прямо зараз, щоби зірки над нами,

щоб чудове знов і знов

миготіло варіаціями,

щоб тіло із душею жили в світі,

поволі сперечаючись про незначне,

а загалом, йшли однією дорогою,

під дощем й під сонцем однаково

осяйно й життєрадісно.

потрібно тут і зараз,

клубочок – що веде до рідного,

потрібно все прорахувати, і забути ці дурниці,

потрібно в плед загорнути найкрихкіше,

порожні обойми не заряджати - а викинути,

потрібно стіни розмалювати,

або відразу не зводити, повітря впустити.

потрібно, -

щоб тонка нитка прошила нас

нерозривно і любляче,

свій контрастний стібок

провівши по краю кожного,

не цураючись вигинів та нестиковок;

потрібно тут і зараз,

а не десь там – і потім…

Але до «потім» ми звідси йдемо, з цієї миті,

тут народжуючи тектонічний зсув.

------------------------------------------

не потрібно пояснень!

я вірю в те, що дієш – як мислиш,

а мислиш виходячи з почуттів,

з позатілесних відчуттів, і отже –

чиниш вірно, перед собою не лицемірство,

являючи як на чистім блюді

себе під небесами,

а тому…

Не треба всім пояснень.

Так багато слів, і навіть висловів,

а хочеться ковзнути поміж смислами,

пройтися краєчком Оккама бритви,

мало не порізавши палець, але утримавши

баланс і утримавшись від надмірностей.

Поміж рядків Румі на фарсі

зцідити вдасться краплю осяянь,

вона пропалить чорний морок,

і чим шайтан не жартує, можливо навіть,

я зможу

якимось дивом,

- вбрання приміривши

свіжості вечірньої,

втомившись від висадки кущів

чудово квітнучих троянд,

знань самої себе,

прополювання грядок,

і далі все за списком (…)

я…

навчусь кохати

і почуття надміри маю, (ах!)

а тому – вже не потрібно нікому пояснень…

----------------------------------------

завжди в моєму серці

запилена завись над дорогою в степу,

і сліди, надруковані на дорозі, -

пройдений шлях залишається з тобою,

незалежно від результату;

завжди в моєму серці

вогонь над свічкою,

б'ється метеликом -

безтурботний та вразливий,

але нескінченно відважний,

коли він горить!

завжди в моєму серці

все, що одного разу впало на землю –

з теплим дощем,

з небесним вогнем,

з мантрою люблячих губ, -

навіть якщо впало небо на землю –

я не визнаю у цьому кінець часів;

завжди в моєму серці

зіркове липневе світло

і кінцева мета –

найвищий ступінь любові та довіри.

-------------------------------------------

ти сильніший, ніж думаєш,

знай,

і відсівай

зерна від полови

твердою рукою,

і зумій відрізняти

озерну гладь

від небес, що дивляться як у дзеркало

вниз, до кружляння голів

та бажання злитися;

- Зауваж, тих,

хто під шкірою твоєю завжди,

в унісон з пульсацією кровотоку,

хто відгукнеться на тихий поклик

і навіть безмовний стогін;

ти сильніший, ніж думаєш,

сильніше води, що зносить греблю,

тому що злитися з потоком

здатна лише людина,

поринути у відтінки смислів,

виринувши за ковтком

свободи та повітря,

а на руку вже сідає

голубка з вісточкою життя,

про тверду землю,

де зерно проросте,

зливаючись у кругообіг, рік у рік;

ти сильніший, ніж думаєш,

прислухайся та відчувай, -

у хитросплетіннях коріння

Едемського саду

коріння і нашого

Особистого раю.

----------------------------------------

Найважче поодинці

все що завгодно -

прапор утримати на вітрі,

будинок звести, виростити сад

та зібрати врожай.

Пройти крізь натовп

і ношу важку пронести.

А тому...

Буде нам легше вдвох -

мені, і моїй силі волі,

поодинці ми так собі воїни,

лати з іржею,

і клинки не настільки гострі,

щоб на них покладатися.

Буде нам легше втрьох -

мені, і надії -

на денці найрозпластанішої,

мені, і моєму почуттю гумору -

у латаному ковпаку.

Мені, і болю, що щемить,

із захопленням цуценя

що лине до моєї долоні.

Буде нам легше разом -

мені, і короні на моїй голові, -

з тернової лози,

конюшиною заплетеною, і м'ятою.

Мені – і вікну – у сонячний день,

із запахом свіжості після дощу,

а головне - я його відчиню

у будь-який, у найважчий момент.

Разом легше, навіть

краї проріхи стягувати,

рятувати світобудову,

що рветься на нерівні шматки.

Куди йому без мене

і тих, хто зі мною.

Навіть чортик із моєї табакерки

веселий і вірний мені.

Не залишишся віч-на-віч

ні з чим.

Ніколи й ніде.

-------------------------------------------

все, чого я хочу, -

плести небилиці,

радити птицям,

як вітер вільний

вплести у свій маршрут,

як сіті сплести з лози виноградної,

за плесом річки зупинитися

і виплеснути від надлишку

колір зорі з мокрих долонь;

все, чого я хочу, -

хоч краплину світла