Жiнка його мрiї

Але вони нічого не сказали одне одному. Іва піднялася, клацнула вимикачем, смішно притримуючи ковдру на грудях, оголюючи спину, красиву, вигнуту неймовірною дугою. Одна грудь випала і затріпотіла у срібному світлі, що лилося з розкішних вітрин універмагу. Потім він лежав неголеною щокою на її сідницях, а місто у верхотурі, десь там, нагорі, потріскувало синіми вогнями. Пустота від статевого зближення відступила, і серце його дрібно билося об лікоть. Він дихав важко, але повітря входило в легені вільно, розриваючись там на дрібні кульки. Так лежалося в дитинстві, коли шматок землі обертався разом з тобою, навколо чогось невидимого. Вона перевернулася на спину, взяла його голову в руки і поклала собі на живіт. Він щось пробурмотів, але слова так і лишилися на язиці. Місто тріщало чорнильними спалахами нагорі. І коли вони прокинулися, сизий ранок проходився за вікнами туманом.

– Ти чув про Топтуна? – спитала вона.

– Хочу кави, – замість відповіді сказав він.

– А я думала, ти чув. Ти мент. А менти багато знають, – вона звелася, пошукала очима, що одягнути, накинула його шкірянку і вийшла на кухню. Пізніше, сьорбаючи великими ковтками каву, він намагався подолати дріж у спині й ногах, як то буває, коли професійна звичка починає діяти майже фізично, попріч здоровий розсуд. А вона знову повторила, дивлячись на вікно, обняте обдертими шпалерами:

– Так ти нічого не чув про Топтуна?

– Ні. Розкажи мені про нього, – він помацав навкруги, знайшов пачку сигарет.

Іва вмостилася зручніше, виставивши круглі коліна, і замахала пухнастими віями.

– Так називають одного чоловіка молодí. Ну, ті, що нюхають клей, і ті, що круті, що нюхають кокаїн. Він ходить по людних місцях і розпитує про тих, кого хто образив. Але не тільки ті, що нюхають, наші дівчата теж його зустрічали. Але ніхто не пам’ятає його обличчя. Він щось шукає. І з’явився недавно. Він дужий і сильний, хоча можуть брехати. – Іва закурила сигарету і випустила рівну цівку диму вгору.

– Дуже розумно. Обдовбана молодіж придумала чергову байку. Нічого нового.

– Ага. Але страшно. І мені чомусь віриться, – і вона вмочила булочку в каву, друга рука описала дугу в повітрі.

– Ти знайшла булочки, – тупо сказав він і подивився, мружачись, на бліде сонце наприкінці вулиці, що ганяла зараз порожняком іскристий іній. Заморозки, чорт би їх побрав.

– Топтун лишає знак. І я його бачила. Його неможливо стерти, спалити, – сказала вона.

– Що за знак?

Дівчина встала і підійшла до дзеркала. У дзеркалі відбилися її груди, важкі і красиві. Губною щіточкою вона намалювала п’ятірню з двома лініями. Дівчина виводила старанно, допомагаючи язиком: сиза тінь падала від випнутих лопаток і до сідниць. І ти її, блін, не заслужив, крякнув голос його напарника.

– Оце і все?

– Ага.

– Значить, він щось шукає і все?

– Ага. Але у ньому щось є таке… Ну, діється щось таке…

– Конкретніше…

– Багато говорять. Усі, хто тусує в трубі на Хрещатику і в дорогих нічних клубах, говорять, що бачили Топтуна, але не пам’ятають його обличчя.

– Угу. Іди до мене.

Вона вмостилася у нього на грудях, і вони спали доти, доки не задзвонив мобільник у кишені його куртки. У вікні, в чистому небі, збиралися докупи хмари.

5

Страшним, жовтим, у мутній імлі, розплилим стародавнім фото снилося Руслану місто, з іграшковими баштами, прямими вулицями, зі стрімкими потоками людей, які витікали повільно, але досить упевнено із розверзнутих пащ майданів. Потім його в закутку, чорному як смола, підсвіченому згори синіми променями, схопили двоє здоровенних мужиків і почали ґвалтувати. Це було боляче і приємно. Тому Руслан прокидався неохоче. Юнак прокинувся якраз на тій частині сну, коли кошлатий араб засадив йому по самі яйця, а другий запхав у рота здоровенний, синього кольору член, що тремтів від напруги. Він прокинувся і зловив ще наостанок щось незрозуміле, неясне, але також страшне, що відразу відійшло, і він витер запітніле чоло. Велика крапля упала на скло, і сонячний промінь переламався у ній. Руслан позіхнув, ляснув себе грайливо по задниці і подався до душової.