Житіє Моє

Доля паладина – стріла, пущена через дощовий ліс. На шляху до цілі вона зриває з гілля тисячі крапель, які все-одно упали би на землю, але не одразу і не тепер. Ті же, хто стоїть на землі, дивуються безпричинності зливи.

З мемуарів Роланда Світлого

Глава 95

Ось так живеш, плануєш, а потім тебе беруть за шкірку і - хопа! - ти у війську. Я був певний, що під таким тиском у мене нічого не вийде (скажемо «ні» творчості з-під палки!), але потім побачив, де працюватиму, і пропав. Керпанські армійські лабораторії були мрією алхіміка, Мрією – з великої літери.

Великі світлі і трохи одноманітні корпуси тягнулися на кілька кілометрів. Від видінь Мессіни Фаулер їх фасади відрізнялися лише трохи меншою кількістю скла і металу. В кожному приміщенні – вода і газ. Окремо – металообробний цех, печі для плавлення і обпікання, власна склодувня – прилади будь-якої конфігурації виготовлювалися за один день. (Хто ба знав, як часом дратує необхідність ваяти реакційний контур лише з доступних під рукою матеріалів!) Лабораторій вищого магічного захисту було аж дві штуки. Співробітники в білих і синіх халатах діловито снували мощеними червоною цеглою доріжками.

М-да, це тобі не мотоцикл на коліні монтувати, масштаби не ті!

Проект «Ріг єдинорога» окупував цілий корпус. Мене відрекомендували членам колектива і оголосили їх довгоочікуваним керівником (привіт, привіт!). Армійські алхіміки зовсім не пищали від щастя через те, що над ними буде начальствувати якийсь бойовий маг. Власне, я теж не горів бажанням кимось командувати, але реакція на пережите приниження була все ще такою сильною, а місцеві лабораторії так разюче нагадували редстонський університет, що у моїх нових підлеглих не було шансів виркутитися.

Проблема була протилежною тій, яку я колись розв’язав: потрібно було знайти засіб від отруйного аерозолю. Причому, всі мої давніші алхімічні досягнення перед цією гидотою виглядали як ганчір’яна лялька перед ґоулом: одної пляшечки трофейного зілля вистачало, щоби потравити жителів середнього розміру містечка, як моль у скрині. Відповідно, від нас вимагалося виключити саму можливість такого результату. В першу чергу необхідно було захистити армійських магів (вища цінність, ага, ага) і лише потім думати про нейтралізацію отрути і долю цивільних. Поки що єдиним способом боротьби з ядом залишався сильний вітер.

Фармацевтика – це та пісочниця, в якій я ще не копався (зілля за рецептами магістра Тірандоса не рахуються). На даний момент, позбавлений нормального керівництва колектив ваяв щось на кшталт каучукового балахона з хоботом, до якого слід було прикручувати зовсім немаленький фільтр. Я розглянув пробний екземпляр і зрозумів, що бойовим магам цю штуку краще не показувати – уб’ють. Рішення повинно лежати в області магії, чи то білої, чи чорної, чи то якогось їх поєднання. Тільки чари могли дозволити пермогти чисто алхімічні обмеження на вагу і об’єм.

Моя впевненість виявилася заразною, і від ідеї з балахоном вирішили відмовитися.

Ніколи б не подумав, що досвід возіння з морськими їжаками виявиться таким корисним! Чорні не працюють великими колективами (армійські експерти – курйоз) і не визнають інакших стосунків з підлеглими, крім мовчазної покори. Але той, хто умудрився змусити суесонських землекопів викопати овальний котлован з нахилом дна п’ятнадцять градусів (точно за планом!), зуміє знайти спільну мову з ким завгодно. Попервах мені ввічливо посміхалися, не наважуючись заперечувати (чорний!), потім почали прислуховуватися, а потім атмосфера встановилася ділова і вільна – над кожною ідеєю колектив лаявся до хрипоти, хоча переплюнути краухардця у городських хлопчиків не вийшло.

І справи зрушили з мертвої точки.

Часу катастрофічно не вистачало (розвідка клялася, що са-оріотці от-от почнуть висадку десанту на Південному Узбережжі), зате грошей було дохріна, тому всі роботи велися одночасно. Глобальних цілей було дві: щит і уловлювач. Нічим подібним (тим більше, в таких масштабах) маги ніколи раніше не займалися, якщо не вважати спробою легендарний амулет з того самого єдинорогового рога (на жаль, схем артефакту в архівах не збереглося). Зазвичай закляття переслідували набагато більш масштабні проекти, ніж полювання на окремі шкідливі молекули в літрах повітря, яке вдихає людина.

Я засадив частину підлеглих за пошук прикладів впливу білої магії на прості речовини, а з чорною почав експериментувати сам. В кінці кінців, управляючі прокляття теж лежать поза структурою грубої матерії, але їх вплив на процеси безсумнівний. Я возився з модельними реагентами, пробуючи, як впливає на них те чи інше прокляття, і здавав результати на аналізи, а інша група робила те ж саме з використанням білої магії. Кожні три дні ми зустрічалися і обмінювалися досвідом.