Житіє Моє

Колишній координатор гмикнув (про інґредієнти до зілля йому самому на думку не спало) і величним жестом відіслав особиста працювати. Капітан клацнув каблуками і вийшов, подумки лаючи цивільне міністерство, яке посадило йому на шию чаклуна. Сатал повернувся од філософських роздумів: маг з сумом згадував ті часи, коли був начальником. З одного боку, незрозуміло, як він тоді під трибунал не попав, а з другого... От наскільки ж було добре! Ввечері на стіл керівника слідчої бригади лягла чергова пачка протоколів – прекрасний спосіб розслабитися перед сном (капосні особисти взяли за звичку фіксувати в трьох екземплярах кожен пчих, так що до вечора виходив солідний том).

А о другий годині ночі Сатал вломився в службову квартиру армійського капітана. Від бажання дати чаклуну в рило особиста втримало те, що він в найдрібніших деталях знав про можливості бойових магів (так би мовити, специфічний життєвий досвід).

- Бачиш, бачиш? - Сатал тицяв під ніс капітанові якийсь зім’ятий листок.

- Ні, - чесно відповів капітан і спробував закритися у ванній, але чаклун спритно пропхався вслід за ним.

- Та ти дивися!

Простіше було вислухати чорного, ніж доказати йому, що він щось робить неправильно.

- Це сітка відгуків амулетів місцевого інструментального контролю за ті три дні, поки офіцерика не було. Ось тут – лікарня, а пляма навколо неї – сумарна результуюча цілительських заклять.

- Там постійно хтось ворожить, - позіхнув капітан, - центр опіків приймає пацієнтів круглодобово.

- Там восьмиланковий рефлектор! Відгук від нього повинен іти зіркою, а не краплею!

Капітан забрав у Сатала листок і спробував сфокусуватися.

- Водяна пастка, - констатував він. - Найпростіший спосіб пригнічення магії.

- Так тут же ріки нема! - здивувався чаклун.

- Ріки нема, але водоносний шар дуже потужний. - Особисти замислено почухався. - На східному кінці водонапірну вежу лагодили, це якраз поряд з клінікою. Схоже, хтось вирішив зробити там собі особистий полігон.

Сатал зневажливо фиркнув:

- Це все одно, що мене з лійки поливати.

- У білої магії інші закони, - заперечив капітан, - вона краще взаємодіє з нашим світом, але блокувати її простіше. Я точно знаю – ми самі так робили.

- Тоді чого сидимо, кого чекаємо? - спалахнув ентузіазмом чорний.

- Хвилинку. - Особист пішов шукати чисті шкарпетки і сорочку – спокійний сон відтягувався на невизначений строк.

Підняті з ліжок бійці дивилися на мага спідлоба, але Сатал їх не бачив – чорний влаштувався в кутку оперативного фургона і тихенько сопів. Капітан звично морщився, але свою думку тримав при собі – у чаклунів дуже вибірковий слух.

Ділянку каналізаційного колектора, де відбувся заборонений ритуал, знайшли майже одразу – зачисткою місцевості диверсанти собі труду не завдали, і навіть гачки, якими жертву утримували в межах Знаку, залишилися на своїх місцях. Відбиток аури мага, який проводив ритуал, слідчі отримали без проблем, складніше було вияснити, кому він належить. Аналітики заново перелопачували протоколи допитів і записки від агентів, дуже швидко список підозрюваних звузився до одного чоловіка, який жив неподалік в будинку з каналізаційним люком у підвалі. Імовірного диверсанта вирішили брáти.

- Що, вже час? - стрепенувся Сатал.

- Ні, всередині надто багато народу, будемо чекати ранку. Люди розійдуться на роботу, можливо, підозрюваний вийде також.

Штурмувати будинок без крайньої необхідності капітан не хотів – з переляку білий чарівник міг влаштувати непередбачувані каверзи.

- А-а! - розчаровано протягнув чорний і знову відключився.

Коли настав час діяти, капітан дозволив собі маленьку підлість – не став будити чаклуна. Армійський спецназ проник в будинок під виглядом сажотрусів, підозрілого мага схопили швидко і тихо – обсипаний блокатором з голови до ніг, ніякого серйозного спротиву са-оріотець поставити вже не міг. На таємній квартирі він жив сам один – відчувши можливе переслідування, імперський резидент кинув незручного соратника напризволяще без шляхів відступу і майже без грошей.

Що повертало слідчих до питання про викорінення причин.

Імперію треба було позбавити більшого, набагато більшого (як мінімум – треба було зруйнувати всю агентуру, яка приймала участь у цій справі), так, щоби за одну пропозицію «спробувати ще раз» у них вішали без суду і слідства. В штабі армії всерйоз дискутували про можливість акції помсти на території суперника, а поки що особливому відділу розвідки слід було показати клас. В смислі, вивудити решету диверсантів хоч з-під землі. А не те... У капітана особливого відділу були всі шанси з часом виявитися ад’ютантом Зертака.

Поки що єдиною надією був полонений. Немолодий, худий і весь якийсь поїджений, чарівник був майже радий, що його позбавили виснажливого очікування, необхідності переховуватися і тікати, але на співпрацю йти не хотів (білі, коли переконані у власній правоті, можуть бути неможливо впертими). Але капітана така поведінка скорше розважала, ніж тривожила. Якраз тут справі міг допомогти чаклун...

- Пане Сатал, не бажаєте глянути на нашу здобич? - гостинно посміхнувся особист.