Житіє Моє

- Не той випадок, - відмахнувся капітан. - Словом, у нас вся контора одного діяча тут шукає, записи переглядає, тикаються, куди не слід. Так що твій кристал новий босс рано чи пізно побачить, але краще, якщо запису «пробою» на ньому не виявиться. Розумієш свій інтерес?

Я розумів (причому – чітко), що шеф редстонського НЗАМПІС пропонує мені вступити у змову. І що йому це потрібніше, ніж мені.

- За просто так – не згоден.

- І чого ж ти хочеш? - недружньо буркнув Паровоз.

- Хочу все знати ! - схохмив я.

- Рано помреш, - погрозив він.

Я знизав плечима:

- Все можливо. Але грошей ви мені все одно не дасте, а найбільша цінність після грошей – інформація. Домовимося так: ви розповісте мені все, що знаєте, про якесь цікаве питання, ми запишемо новий кристал, а старий ви віддасте мені.

- Го!!

- Та що вам до того? Ви ж не думаєте, що я буду вас шантажувати, знаючи, чим ризикую?

- І нашо воно тобі?

- Ви жартуєте? Це ж моє справжнє Здобуття!!

Він хвильку помовчав, розглядаючи мене відсутнім поглядом. Ніколи б не подумав, що у людини з такою зовнішністю може бути розвинутий розум. Тепер буду знати.

- Домовились, - наважився капітан. - Кристал номера не має, після того, як він залишить сховище, сказати, де його записано, буде неможливо. Але і видати його за чужий ти не зможеш – ім’я на ньому вибивають ще до початку запису.

- Навіть не думав про таке! - заспокоїв я його.

- Прийдеш завтра в управління, ось тобі повістка.

Час мені підходив: він очевидно вивчив розклад моїх занять.

- Буду, - я сховав повістку в кишеню і несподівано зацікавився: А як ви ставитеся до зомбі?

Він втупився в мене важким поглядом.

- Та я чисто теоретично запитав!

- Я тобі дам теорію! - пригрозив він. - Слідкувати тобою буду, не змикаючи очей! Фантазер, твою маму!

При чому тут родичі? Мені б песика десь пристроїти.

Глава 15

Так склалося, що вибратися з фабрики в офіс мені вдалося лише через тиждень. Я розраховував задати Йоганові кілька запитань, але стіл білого мага стояв порожній.

- Він пішов у відпустку, - Полак відводив очі убік, - для поправки здоров’я. За цей час треба би привести всі справи до порядку...

Цей білий маг почав викликати в мене повагу – сам вирішив звернутися за допомогою! Скажемо прямо: цій публіці далеко не завжди вистачає духу усвідомити свої проблеми. Хороший привід засукати рукави.

- Можу я взяти записи випробувань?

Полак тикнув пальцем в набиту шафу. Цікаво, а в записах у них такий самий бедлам, як і в кресленнях?

У товстих солідно переплетених журналах зберігався літопис діянь «Біокіна». Два роки тому все починалося дуже бадьоро: команда з трьох магів і чотирьох алхіміків зібралася, щоб поєднати в одному пристрої цілий жмут графіків і закономірностей, які описували існування удосконалених бактерій. За основу було взято стандартний бродильний чан і чотири найперспективніших штами. На рівні пробірок усе працювало ідеально, але варто було їм перейти до натурних випробувань, обломи пішли один за другим. Якщо говорити конкретніше – рекордом безперебійної роботи газогенератора був один місяць. Першими дезертирували алхіміки, швидко второпавши, що халяви не буде. За ними потягнулися маги, один з яких був учнем Йогана. Останні півроку «Біокін» функціонував в урізаному складі, відпрацьовуючи, як їм здавалося, останні нюанси конструкції. І ось результат.

Хоч бери та й звільняйся. Але гроші, видані Чверткою як аванс, я встиг розтринькати, а повертати їх було ні з чого. Якщо ця штука не може працювати, то мені треба принаймні пояснити – чому.

За три тижні я встиг обкатати проблему в голові і розглянути з усіх боків, орієнтуючись, переважно, не на запропоновані розробниками бактерії графіки, а на дії людей, котрим вдавалося, хай абияк, але давати собі раду з бродильними чанами (чому дуже посприяли канікули, які якраз почалися – тепер я міг сидіти на фабриці хоч круглодобово). Як на мої враження, агрегати виявилися на диво тупими, в тому смислі, що від початку управляючої дії до найпершого відгуку системи минало кілька хвилин, а то і чверть години. Дивлячись на записи результатів випробувань, у мене не виникало бажання влаштовувати щось подібне ще раз. Введення у бродильний чан вдосконаленої культури було аналогічним спробі запустити двигун трактора на нітрогліцерині⁴. Чур мене, чур! Ви уявляєте, що буде, коли на гівняній фабриці щось бабахне? Те, що «Біокіну» вдавалося утримувати агрегат стабільним протягом цілого місяця, було шедевром алхімічної думки, чимось порівнянним з утриманням предметів підвішеними в реактивному струмені. Для того, щоб обґрунтувати свої відчуття, я перекопав усі статті Йогана і записи лекцій з теорії управління, висновок був невтішний: користуватися продукцією «Біокіна» на асенізаційних фабриках було просто неможливо. Принаймні, без суттєвих змін у конструкції чана.

Ось цю то думку я і виклав на черговій кавовій п’ятихвилинці, які тепер проводилися регулярно (Йоган, поповнілий і трохи рожевіший, ніж зазвичай, знову вийшов на роботу).

- А як, на твою думку, повинен виглядати ідеальний чан? - Полак підбадьорливо посміхався.