Зібрання творів꞉ повісті, оповідання

— Ну, я мав на увазі нашу вільну кімнату. Цей план розіб'є всі твої заперечення. Багато хто в Сіті бере до себе квартирантів, отримуючи непогані гроші. Думаю, це збільшить наш річний дохід ще на десять фунтів. Редґрейв, касир, каже, що справа варта заходу, і сам з такою метою винаймає великий будинок з майданчиком для гри в теніс, а також більярдною кімнатою.

Мері серйозно задумалася.

— Не думаю, що ми з цим справимося, Едварде, — мовила вона. — Нам це дошкулятиме з різних причин.

На якусь мить Мері знову замислилася.

— Не впевнена, що мені сподобається, коли разом з нами житиме ще якийсь молодий чоловік. Наш дім надто маленький, і місця, як ти знаєш, зовсім мало.

Вона зашарілася, і, трохи розчарований, Едвард глянув на неї з тим виразом, з яким міг би дивитися науковець на невідомий ієрогліф, що може означати як щось неймовірне, так і зовсім буденне. Поблизу в саду гралися діти; вони гучно сміялися, пронизливо кричали, сварилися й бігали туди-сюди. Раптом з вікна горішнього поверху почувся приємний голос.

— Еніде! Чарльзе! Марш додому!

Вмить усе стихло, дитячі голоси змовкли.

— Місіс Паркер тримає своїх дітей в суворій дисципліні, — мовила Мері. — Якось днями мені сказала про це Еліс. Вона розмовляла зі служницею місіс Паркер. Я мовчки вислухала її і ніяк цього не прокоментувала, бо не вважаю за потрібне заохочувати служниць до пліток. Вони завжди все перебільшують. Але, як на мене, дітям потрібні суворі рамки.

Діти зовсім принишкли, немов їх охопив смертельний жах.

Дарнеллу здалося, що він почув якийсь дивний крик, що долинав з дому, але він не був у цьому впевнений. Він повернувся в інший бік і побачив старшого чоловіка із сивими вусами, що прогулювався віддалік у своєму саду. Той помітив, що містер Дарнелл дивиться на нього, а місіс Дарнелл, своєю чергою, також прослідкувала за поглядом свого чоловіка, і на знак вітання ввічливо підняв свого твідового капелюха. Дарнелл здивувався, коли побачив, що його дружина при цьому зашарілася.

— Ми із Сейсом часто їздимо в Сіті одним омнібусом, — сказав він, — і так сталося, що останні кілька разів ми сиділи поруч. Гадаю, він працює на шкіряній фабриці в Бермондсі. Він видався мені приємним чоловіком. Це, часом, не в них працює ота симпатична служниця?

— Еліс розповідала мені про неї... і про Сайса, — мовила місіс Дарнелл. — Наскільки мені відомо, сусіди про них не найкращої думки. Але зараз я мушу піти перевірити, чи вже готовий чай. Еліс одразу ж після цього піде.

Дарнелл подивився услід своїй дружині, що швидко віддалялася. Він мимоволі замилувався її чарівним станом, каштановими локонами, що завивалися короткими кучериками біля шиї, і знову відчув себе дослідником, який натрапив на загадковий ієрогліф. Він не міг пояснити своїх почуттів і намагався знайти відповідь на запитання, чи він коли-небудь віднайде ключа до цієї загадки, але щось йому підказувало, що перш ніж вона до нього заговорить, він повинен розтулити свої вуста. Мері зайшла в будинок через задні двері кухні, залишивши їх відчиненими, і він чув, як вона говорила дівчині про те, що вода має закипіти. Він був вражений, майже злий на себе, що ті слова долинали до нього дивною, зворушливою мелодією, звуками з іншої, чарівної планети. Він був її чоловіком, вже близько року як вони одружені, та все ж, коли б вона до нього не зверталася, він мусив напружуватися, дослухаючись до її слів, щоб збагнути їх сенс, йому було складно повірити в те, що вона його дружина, а не якась таємнича істота, якій відомі таємниці безмірної насолоди.

Дарнелл роззирнувся крізь листя шовковиці. Містер Сайс зник з поля зору, але в повітрі все ще повільно витав ніжно-блакитний димок від його сигари. Дарнелл згадав про дивну реакцію своєї дружини, коли зайшла мова про Сайса, ламаючи голову над тим, що могло бути не так у родині такої поважної людини, аж тут у вікні їдальні з'явилася його дружина і покликала пити чай. Вона усміхнулася, впіймавши чоловіків погляд, а він квапливо підвівся і пішов до будинку, міркуючи над тим, чи він часом не зсунувся з глузду, бо його повсякчас охоплювали якісь дивні відчуття та ще дивніші поривання, що нуртували десь усередині.