Зібрання творів꞉ повісті, оповідання

Недільні ранки завжди були ліниві. Та вони б навіть не поснідали, якби місіс Дарнелл, в якої ще не вмер інстинкт домогосподарки, не прокинулася і не побачила, що кімната потопала в яскравому сонячному світлі, а в будинку, здавалося, було надто тихо. Вона ще полежала хвилин зо п'ять, поки її чоловік досі спав під боком, і напружено вслухалася, сподіваючись почути внизу Еліс, що порається по дому. Крізь щілину у фіранках пробивалася золотава смужка сонячного сяйва, виблискуючи на її каштановому волоссі, що розсипалося на подушці, і вона окинула кімнату пильним поглядом: туалетний столик, різнокольорові флакончики на ньому та дві фотогравюри — «Зустріч» і «Розставання» — в дубових рамках, що висіли на стіні. Вона все ще напівдрімала, намагаючись почути кроки прислуги, коли у неї в голові промайнула слабка тінь думки, і вона на якусь коротку мить побачила уві сні неясні обриси іншого світу, де радість була багряної, мов вино, барви, де хтось блукав широкою світлою долиною, а понад деревами сходив червоний місяць. Вона подумала про Гемпстед, що уособлював для неї увесь світ, а видиво порослого вересом пустища розбудило спогади про відпочинок і врешті привело її до Еліс. В будинку не було чутно ані звуку. Тиша стояла така, що якби не протяжний крик газетяра, який було чутно з-за рогу Една-роуд, а також дзенькіт і брязкіт цеберок молочника, можна було б подумати, що надворі північ.

Місіс Дарнел сіла на ліжку і, вже зовсім оговтавшись від сну, почала ще пильніше дослухатися. Дівчина, вочевидь, ще міцно спала, і її треба було розбудити, інакше вся робота піде шкереберть. Вона знала, що Едвард терпіти не міг усілякої метушні та зайвих розмов про домашні справи, особливо в неділю, після довгого робочого тижня в Лондонському Сіті. Вона ніжно глянула на свого чоловіка, який ще досі спав і якого вона дуже кохала, а тому тихенько встала з ліжка і просто в нічній сорочці пішла будити покоївку.

Кімнатка прислуги була маленька й задушлива, а ніч видалася дуже спекотною, і місіс Дарнелл на якусь мить затрималась біля дверей, сумніваючись, чи дівчина на ліжку була тією самою замурзаною служницею, яка щодня метушилася по дому, чи тим дивовижним чином перетвореним створінням, вбраним у яскравий ліловий одяг з чисто вимитим лицем, яке щонеділі після полудня подавало їм чай раніше звичайного, тому що ввечері воно йшло «гуляти». В Еліс було чорне волосся і бліда шкіра ледь оливкового відтінку. Вона ще спала, поклавши голову на одну руку, нагадавши місіс Дарнелл «Стомлену жрицю Вакха» — дивовижну гравюру, яку вона колись давно бачила у вітрині на Аппер-стріт в Іслінґгоні. Залунали різкі звуки дзвону. Це означало, що до восьмої залишилося п'ять хвилин, а ще нічого не зроблено.

Вона легенько торкнулася плеча дівчини і лишень всміхнулася, коли та розплющила очі. Прокинувшись, дівчина збентежено підвелася. Місіс Дарнелл повернулася до себе в кімнату й почала тихенько одягатися, поки її чоловік ще спав, і лише останньої миті, затягнувши корсет і вбравши вишневе плаття, вона його розбудила, сказавши, що бекон пересмажиться, якщо він не поквапиться.

За сніданком вони знову взялися обговорювати, як вчинити з вільною кімнатою. Місіс Дарнелл запевнила чоловіка, що їй подобається його ідея з облаштуванням кімнати, але вона не розуміла, як це зробити всього за десять фунтів, а оскільки вони були людьми розважливими, то не хотіли розкидатися своїми заощадженнями. Едвард отримував солідну зарплатню (а ще — надбавку за додаткову роботу в напружені тижні) в розмірі ста сорока фунтів на рік, а Мері успадкувала від свого старого дядька, її хрещеного, три сотні фунтів, які вони розсудливо поклали в банк під чотири з половиною відсотки річних. Отож, їхній загальний річний дохід, враховуючи подарунок тітки Меріан, становив сто п'ятдесят вісім фунтів, і вони не мали жодних боргів, оскільки Дарнелл облаштував їхній дім на гроші, які він відкладав протягом п'яти чи шести років. Перші кілька років роботи в Сіті його дохід, звісно ж, був скромніший, і спочатку він тратив гроші направо і наліво, навіть не думаючи щось відкладати. Його вабили театри та мюзик-холи, і не минало й тижня, щоб він їх не відвідував (сидів зазвичай у партері). Він також інколи купував фото актрис, які милували його око. Але щойно заручившись із Мері, він їх урочисто спалив. Він чудово пам'ятав той вечір: його серце переповнювало щастя, а коли наступного вечора він повернувся із Сіті, домовласниця поскаржилася на засмічений камін.