Зібрання творів꞉ повісті, оповідання

МАСОВА РОЗПРАВА. ШОКУЮЧА ІСТОРІЯ

За даними телеграми Дельзіль з Рединга, штат Колорадо, з Блу-рок парну надійшло повідомлення про жахливий випадок масової помсти. Певний час місцеві мешканці жили в страху перед бандою шаленців, які, організувавши злочинне угруповання, жорстоко вбивали чоловіків та жінок. Для протидії цій банді було утворено т. зв. «комітет пильності», який з‘ясував, що її ватажком був чоловік на ім'я Сміт, який проживав у Блу-рок парку. Комітет вжив необхідних заходів і без суду та слідства стратив шляхом повішання шістьох найжорстокіших членів банди у присутності двох чи трьох сотень людей. Наскільки відомо, Сміту вдалося втекти.

— Жахлива історія, — мовив Дайсон. — Чудово уявляю, як вас днями та ночами переслідують спогади про ті страшні події, які ви мені щойно описали. Та вам нема чого боятися Сміта. Навпаки, у нього є набагато вагоміші причини остерігатися вас. Подумайте лишень: варто вам викласти все поліції, і вони відразу ж видадуть ордер на його арешт. І ви пробачте мені, будь ласка, за те, що я вам зараз скажу.

— Любий друже, — перебив його містер Вілкінс, — почувайтеся цілком вільно у своїх висловлюваннях.

— Що ж, мені здалося, ви вкрай засмутилися через те, що вам не вдалося наздогнати чоловіка, який вислизнув у вас із рук. Ви виглядали роздратованим, що не змогли швидко перебігти через дорогу.

— Сер, я не знав, що мені робити. Я лиш мигцем побачив того чоловіка, а те емоційне збудження, свідком якого ви стали, було наслідком невизначеності. Я не був до кінця певний, що то саме він. Мене охопив жах від того, що Сміт знову в Лондоні. Я здригнувся від думки, що цей диявол з крові й плоті, чия душа чорна від немислимих злочинів, спокійно розгулює собі серед простого люду, замислюючи, мабуть, ще жорстокіші лиходійства. Кажу вам, сер, це чудовисько ходить вулицями міста, чудовисько, перед яким тьмяніє саме сонце, а тепле літнє повітря стає таким холодним, що пробирає до кісток. Ось такі думки налетіли на мене, мов той ураган, і я геть втратив здоровий глузд.

— Що ж, почасти я розумію ваші почуття, але повірте мені, вам справді немає чого боятися. Будьте певні, Сміт у жодному разі не буде вам допікати. Не забувайте, що він сам отримав попередження, а з того, що я встиг побачити краєм ока, він видався мені доволі таки переляканим чоловіком. У будь-якому разі, вже пізно, і я, з вашого дозволу, містере Вілкінс, піду. Сподіваюся, ми ще не раз тут зустрінемося.

Дайсон пішов, розмірковуючи над тією неймовірною історією, що йому підкинуло випадкове знайомство, а, тверезо оцінивши ситуацію, зрозумів, що поведінка містера Вілкінса була дещо дивною, навіть зважаючи на всі ті пригоди, які він пережив.

Пригода зниклого брата