Зібрання творів у семи томах. Том 5. Мертві душі

Увесь наступний день був присвячений візитам; приїжджий вибрався робити візити всім міським сановникам. Був з пошаною у губернатора, що, як виявилось, подібно до Чичикова, був ні товстий, ні тонкий із себе, мав на шиї Анну, і говорили навіть, що був представлений до звізди[13]; а втім, був великий добряга і навіть сам іноді вишивав по тюлю[14]. Потім пішов до віце-губернатора[15], потім був у прокурора, у голови палати, поліцеймейстера[16], у відкупщика[17]; у начальника над казенними фабриками… шкода, що трохи важко пригадати всіх сильних світу сього, але досить сказати, що проїжджий виявив незвичайну діяльність щодо візитів: він з’явився навіть засвідчити пошану інспекторові лікарської управи й міському архітекторові. І потім ще довго сидів на бричці, пригадуючи, кому б іще зробити візит, та вже більше в місті не знайшлось чиновників. У розмовах з цими властителями він дуже вправно зумів підлестити кожного. Губернаторові натякнув якось між іншим, що в його губернію в’їздиш, як у рай, шляхи скрізь оксамитові і що ті уряди, які настановлюють мудрих сановників, варті великої похвали. Поліцеймейстерові сказав щось дуже приємне про міських будочників, а в розмовах з віце-губернатором та головою палати, що були ще тільки статські радники, сказав навіть помилкою двічі «ваше превосходительство», що дуже їм сподобалось. Наслідком цього було те, що губернатор запросив його завітати до нього того ж дня на домашню вечірку, інші чиновники й собі так само — хто на обід, хто на бостончик, хто на чашку чаю.

Про себе приїжджий, як здавалось, уникав багато говорити, а коли говорив, то якимись загальними місцями, з помітною скромністю, і розмова його в таких випадках набирала дещо книжних зворотів: що він незначущий черв світу сього і недостойний того, щоб багато про нього турбуватись; що зазнав багато на своєму віку, потерпів на службі за правду, мав багато ворогів, які навіть важили на життя його, і що тепер, бажаючи спокою, шукає обрати нарешті місця для проживання, і що, прибувши в це місто, визнав за неодмінний обов’язок засвідчити свою пошану першим його сановникам. Оце й усе, що довідались у місті про цю нову особу, яка дуже скоро не проминула показати себе на губернській вечірці. Готування до цієї вечірки забрало понад дві години часу, і тут у приїжджому виявилась така уважність до туалету, яку навіть не скрізь бачено. Після невеликого пообіднього сну, він звелів подати вмиватись і надзвичайно довго тер милом обидві щоки, підперши їх з середини язиком; тоді, взявши з плеча в трактирного слуги рушника, витер ним звідусюди повне своє обличчя, почавши з-за вух і пирскнувши перед тим разів зо два в самісіньке обличчя трактирного слуги. Потім надів перед дзеркалом манишку, вискуб дві волосинки, що вилізли з носа, і безпосередньо після цього опинивсь у фраку брусничного кольору з іскрою. Таким способом одягшись, покотив він власним екіпажем по широких без краю вулицях, скупо освітлених із вікон, що де-не-де миготіли. Проте губернаторський дім був такий освітлений, хоч би й для балу; коляски з ліхтарями, перед ґанком два жандарми, форейторські[18] вигуки віддалік — одно слово, усе як треба. Вступивши в зал, Чичиков мусив на хвилинку примружити очі, бо блиск від свічок, ламп і дамського вбрання був страшний. Усе було залите світлом. Чорні фраки мигтіли й метушились нарізно й купами там і там, як метушаться мухи на білому блискучому рафінаді під час гарячого липневого літа, коли стара ключниця рубає й ділить його на блискучі грудки перед розчиненим вікном: діти всі дивляться, збившись навколо, цікаво стежачи за рухами твердих рук її, що підіймають молот, а повітряні ескадрони мух, здійняті легким повітрям, влітають сміливо, як повновладні господарі, і, користуючись підсліпістю старої і сонцем, що непокоїть очі її, обсідають ласі шматочки де розкидом, а де густими купами. Насичені щедрим літом, що й так на кожному кроці розставляє ласі страви, вони влетіли зовсім не за тим, щоб їсти, але щоб тільки показати себе, пройтись туди й сюди по цукровій купі, потерти одна об одну задні чи передні ніжки або почухати ними собі під крильцями, або, витягши обидві передні лапки, потерти ними в себе над головою, повернутись і знову полетіти, і знову прилетіти з новими докучними ескадронами.