Знахар

– Лікар поставив мені діагноз – гліома. Не будь-який лікар, додамо, найвідоміший онколог країни, авторитет, фахівець і так далі, професор Едвард Радзішевський. Проте вчора під час чергового обстеження виявилося, що я зовсім не хворий, мене обдурили. Отже, зцілення Якуба…

– Почекай, стоп! – Генрі схопився зі стільця і ​​пролив каву на стіл. – Скажи ще раз, як звали лікаря?

– Едвард Радзішевський. Вирок на мене, як виявилося, він видав дуже передчасно.

– Радзішевський? Ти впевнений?

– Ну, впевнений. Ти чого це так зблід?

– Труп, знайдений в Сандомирі, був тілом Едварда Радзішевського.

– Та що ти пиздиш!

– Кшисєк, я впевнений. Під його тілом, жорстоко замученим, до речі, було знайдено посвідчення особи з цими особистими даними. Це не може бути збігом обставин.

– Труп із костьолу Св. Якуба – це лікар, який підробив мої результати аналізів?

– Виходить на те.

– Генрі, нам потрібно зібрати факти разом.

– Ну, тоді закінч про той діагноз.

Генрі помітно заспокоївся, сів за стіл і почав витирати пролиту каву одноразовими рушниками.

– Лікар, про якого йдеться, діагностував у мене смертельну пухлину в голові – гліобластому. Я як раз подивився матеріал про Якуба по телевізору і надіслав листа на вказану адресу. Після того він зустрівся зі мною і запропонував лікування. На прохання друга-історика, мого наукового керівника, мені зробили додаткові обстеження. Виявилося, що я був абсолютно здоровий, але не в результаті чудесного зцілення, а тому, що діагноз доктора Радзішевського був неправильним, точніше, навмисно сфальсифікованим. Не тільки діагноз, а й усі результати аналізів. Справа настільки серйозна, що її передали в прокуратуру, і зараз ведеться слідство.

– Тобто ти сам надіслав Якубу прохання про лікування?

– Так. Правда, я був трохи п'яний, але я зробив це сам, рішення було самостійне.

– Я не бачу зв’язку між Радзішевським і Якубом. І труп цього журналіста для мене аж ніяк не пасує.

– Вероніка – донька Радзішевського, – відразу сказав Кшись.

– Хлопче, ще одна подібна дія, і один із нас загине. Я на інфаркт, а ти в результаті побиття. Про що ти говориш?! Ти починаєш плутати мені серіал про Бонда з "Модою на успіх"[65]!

– Я знаю це від прокурора Ольгерда Орловського. Я повертався додому, щоб поговорити з нею, але вона була без свідомості, тож довелося викликати швидку. Ось чому я хочу піти в лікарню і поговорити з нею.

– У її стані така розмова могла б її вбити.

– Генрі, кілька тижнів тому я дізнався, що помираю. Це виявився злий жарт. Я маю чесно сказати тобі, що мені справді байдуже, помре хтось із причетних до цього чи ні.

– Як ти думаєш, Вероніка була причетна до цього… ну, я не знаю, як це назвати, до цієї плутанини?

– Лікар, який мені брехав, помер. Якуб зник. Донька лікаря була пов’язана з Якубом. Усе це повинно мати якийсь спільний знаменник. Я ще не знаю, що це саме, але щось тут є, сліпий побачить, дурень зрозуміє, Генрі!

Поліцейський підвівся і почав ходити по кухні від стіни до стіни, як Шерлок Холмс у серіалі.

– Так, ти правий. Щось тут смердить. Нам потрібно поговорити з Веронікою. Можливо, цей будинок потрібно обшукати. Не знаю. Також це може бути куля, яка потрапила в паркан. Боже... Мені здається, що ти дав мені коробку з кубиками і сказав побудувати з них замок, але бракує багатьох частин. Не знаю, ніби в цьому є якийсь сенс, але тут все одно чогось не вистачає.

– Мотиву?

– Скоріше, зв'язуючого. – Генрі випив кави. – Клею для цілого. Можливо, ми зможемо отримати його у лікарні. Тому що, припустимо, лікар підробляє документацію, якимось хитрим способом скеровує тебе на лікування до Якуба. Але по якого чорта? Єдиний мотив, який тут спадає на думку, це гроші. Але ти не такий вже й багатий, щоб обдирати, тому про це не може бути й мови. Ти занадто молодий, щоб наступати комусь на пальці в минулому, тому я б не бачив тут мотиву помсти. Можливо, це пов'язано з твоїм братом-поліцейським? Але тут нам не вистачає багатьох частин, щоб зібрати все разом.

– Поїхали до лікарні, по дорозі ще поговоримо про це, може, щось і придумаємо, – запропонував Кшисєк.

– Ти правий, сидіння на місці ще нічого не вирішило саме по собі.

7:00

Як це було легко! Щиро кажучи, якби він знав, що все буде так легко і тривіально, давно б почав працювати. Звичайно, він був чудово підготовлений, план у цій ситуації був вирішальним, без нього він міг швидко провалитися, але безпорадність поліції та суспільства загалом була просто жалюгідною. Було відчуття, ніби він в кімнаті, повній маленьких кошенят. Він міг робити все, що забажає, нічого з ним не трапилося б. Візьмемо, хоча б, події минулої ночі.