Знахар

Через мить він почув, як дівчина вийшла з ванної та стала перед його дверима. Що не говори, але рідко яка жінка так швидко виходить з ванної після прийняття ванни.

– Кшисю, вже вільно, – сказала вона через двері, і він не був певен, чи відчув у її голосі настрій бадьорості, задоволеної вдалим жартом, чи це була пробуджена фантазія. Що ж, шаную, пане Кшиштоф, — привітав він себе, — що ви можете спрямувати свою уяву на щось інше, ніж просто на голу бабу, яку на мить побачили у ванній.

Він почекав чверть години, протягом якої боровся з власним соромом, совістю та наслідками вживання сливового напою. Знову схопив косметичку та рушник, перевірив, чи заспокоївся його вірний друг, і висунув голову за двері.

Порожньо.

Можна йти.

Він кинувся коридором, як майстер ніндзя, і з полегшенням побачив ванну кімнату, яка все ще була наповнена парою. Він забарикадував двері кошиком для білизни. Про всяк випадок, ніколи не відомо. Сором і збентеження покинули його, коли він побачив душ. Такій кабіні могли позаздрити навіть співробітники центру космічних польотів. Сама панель мала більше ґудзиків, ніж сутана священика. "Втоплюся, щоб я здох, втону" — подумав він, заходячи всередину. Через п’ятнадцять хвилин він знав, що робити, щоб вода потекла зверху. Звичайно, перш ніж він знайшов потрібний варіант, він тричі обпікся, а одного разу в обличчя влучив зрадницький струмінь окропу. Душ все одно допоміг, розслабив його і змив з голови шум ранкового похмілля. Потім довго чистив зуби, не бажаючи вдихати перетравлений алкоголь.

Викупаний і поголений, він перевдягнувся в свіжий одяг і пішов дивитися звірові прямо в очі. Чи то, Вероніці. Він став перед дверима її кімнати (хіба що він бачив, як вона вчора ходила туди сама) і постукав.

– Хто там? – прозвучало агресивно. – Хтось навчився стукати?

– Та годі, – Кшисєк починав нервувати. Він відчув напругу внизу живота, таку, яка супроводжує початок іспиту, коли ти знаєш, що підготувався, але підозрюєш, що не складеш його. Або коли виходиш з магазину через протикрадіжні ворота, нічого не виносиш, але в глибині душі знаєш, що вони зараз зарепетують.

– Заходь, Кшисю.

Він зайшов. Кімната була велика і оформлена досить традиційно, схоже, що саме Якуб був більшим прихильником сучасного дизайну. Вероніка сиділа на ліжку і розчісувала волосся. Вологе. На ній була біла футболка, стрінги і красиві груди, звільнені від пут бюстгальтера, що лежав на подушці. Крізь м'яку бавовну пробивалися тверді соски. Хлопець відчув, що за мить у нього знову буде ерекція. Жінка трималася чудово, і він зробив висновок, що вона, напевно, завжди виглядала гарно. Кшись прикусив язика і почав думати про голод в Африці, лихоманку ебола і палаючі ліси. І про свою шкільну математичку. Стару і смердючу. Це допомогло. Відчув смак крові в роті. Це допомогло ще більше.

– Мені дуже шкода, – почав він. – Це все самогон, у мене не тільки похмілля, я ще й досі трохи ошелешений. Чорт, сподіваюся, ти не образилася і не злякалася, що я якийсь збоченець. Чи щось таке.

– Ну, вийшло, можливо, дещо по-дурному. Як гість, ти, мабуть, почувався, м'яко кажучи, незручно. Мені теж дуже шкода. І ні, я не думаю, що ти збоченець. І я не злякалася. Моя мама завжди казала: не лякай вовка лісом, а бабу – чоловічим підвісом.

– Ха, надзвичайно цінне зауваження!

– У мами були тільки цінні зауваження.

– Ну, давай спустимося на землю, га?

– Що ти пропонуєш, щоб розтопити кригу?

– Я пропоную краєзнавчий похід, відомий як прогулянка. – Він потер руки. – Візьми мене екскурсію по околиці, бажано на велосипеді. Зараз січень, але погода якраз підходяща. Плюсова.

– На жаль, я не можу. У моєму стані це не бажано.

– В твоїм стані? – зацікавився він.

– Неважно.

Вона опустила очі, виглядаючи помітно збентеженою.

– Не вникаю і не лізу глибоко, – відрізав він, хоча йому дуже хотілося і никати, і лізти, глибоко.

– Ти що, не снідаєш?

– Знаєш, з похмілля сніданок – це як трансплантація, може не прижитися.

– Гаразд, велосипеди в гаражі. Якщо заблукаєш, запитайте будинок Якуба, кожен підкаже, навіть підвезуть, якщо буде треба.

– Тоді – до по.

– Бережи себе і повертайся на обід.

– Бувай, – безтурботно попрощався він, все ще відчуваючи, як горять щоки. В голові, однак, шуміли верби, ефект під ляського трунку. Це похмілля зовсім відрізнялося від студентського похмілля після найдешевшого пива з "Теско", яке проявлялося пролізанням в його череп ремонтної бригади, озброєної найгучнішим у світі обладнанням. Сьогодні верби гули, одночасно намагаючись вибратися з голови через вуха. Це було схоже на більш благородне страждання.

Кшисєк вийшов з кімнати і глибоко вдихнув. Він повернувся до своєї кімнати і одягнувся тепліше, скориставшись нагодою взяти рюкзак, в який кинув пляшку води і молочний батончик, знайдений в холодильнику на кухні. Наскільки він пам'ятав, він жив на утриманні господарів наступні два тижні, тож чому б не скористатися цією можливістю.