У інших прикладах ми дозволяємо поразкам визначати, хто ми такі. Для Сьюзен те, що їй не вдалося закінчити коледж, означало що вона недостатньо розумна для здобуття освіти. Хтось переконаний, що один провал у бізнесі свідчить, що цій людині не судилося бути підприємцем, або інша особа, яка провалює випуск своєї першої книжки, може вирішити, що літератора з неї не вийде.
Полишати діло також може бути звичною поведінкою. Либонь, у дитинстві ваша матір втручалася та допомагала завершити будь-яку справу, коли у вас не виходило з першого разу. Чи, можливо, вчителька просто давала відповіді, коли ви розповідали, що не зрозуміли домашнє завдання з математики, тож насправді вам ніколи не доводилося рахувати самотужки. Такої поганої звички завжди чекати когось на допомогу нам може бути важко позбутися навіть і в дорослому віці, а це зменшує шанси на те, що після неуспіху ми вдамося до другої спроби.
Нарешті, багато хто відмовляється пробувати знов через закарбований лад мислення про свої здібності. Ці люди не мають жодного контролю за рівнем талану, тож вони не переймаються його підвищенням та спробами знову діяти після фіаско. На їхню думку, якщо людина не народилася з Богом даними здібностями щось робити, то не варто намагатися вчитися.
БІДА УПОКОРЕННЯ НЕВДАЧАМ
Сьюзен довго розмірковувала над речами в дусі «
Важко прийти до успіху і жодного разу не зазнати поразки. Ось, наприклад, Теодор Гейзель, відомий також як Dr. Seuss, друкувати першу книжку якого відмовилися понад двадцять видавців. Згодом автору вдалося опублікувати сорок шість із найвідоміших дитячих творів, а деякі з них перетворили на спеціальні телевізійні випуски, художні фільми та бродвейські мюзикли. Якби він залишив літературу після першого провалу спроб укласти контракт із видавництвом, цілий світ ніколи б не зміг віддати належне винятковому авторському стилю, який десятиліттями розважав дітей.
Відмова від справи після першого промаху легко може стати самоздійснюваним пророцтвом. Щоразу, коли полишаєте намір, ви підсилюєте думку, що поразка — це зло, спрямоване на нівелювання будь-яких чергових спроб; таким чином, страх невдачі гальмує вашу здатність учитися. У дослідженні 1998 року, опублікованому у «Журналі особистісної та соціальної психології» (Journal of Personality and Social Psychology), науковці порівнювали учнів п’ятого класу, одну групу з котрих хвалили за розумність, а другу вихваляли за докладені зусилля. Усім дітям дали вельми складний тест. Після того як учням показали результати, їм запропонували вибір — подивитися на відповіді тих, хто набрав більше або менше балів. Ті, кого хвалили за тямущість, віддавали перевагу відповідям тих, у кого балів менше, щоб підкріпити власну самооцінку. Діти, яких вихваляли за зусилля, переважно прагнули подивитися тести учнів, які набрали більше балів, щоб вчитися на власних помилках. Якщо вас лякає поразка, то шанси вчитися на помилках нижчі й через це ви навряд чи спробуєте знов.
НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ
Щойно усвідомивши те, що раз схибивши, вона не обов’язково зазнає невдачі вдруге, то Сьюзен стала схильнішою розглядати можливості здобути освіту. Тільки-но Сьюзен стала діяти, наче людина, яка може відновитися після провалу — шляхом аналізування коледжів,— вона почала більше сподіватися, що їй вдасться здійснити свою мрію та стати вчителькою.
ВИЗНАЧТЕ ПЕРЕКОНАННЯ ЩОДО ПОРАЗОК, ЯКІ НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ СПРОБУВАТИ ЩЕ РАЗ
Праця Томаса Едісона була однією з найплідніших серед винахідників його часу. Він мав патенти на тисячу дев’яносто три вироби та системи, які обслуговували ці речі. Серед найвідоміших пристроїв за його авторством є електрична лампочка, кінофільм та фонограф. Однак не усі винаходи Едісона були настільки ж вдалими. Ви навряд чи коли-небудь чули про його електричну авторучку та машину зв’язку з привидами. Ця пара — лише частина серед багатьох промахів винахідника.