Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

Ванесса не вважала самотність продуктивним способом використання часу. Вона так сконцентрувалася на будуванні своєї репутації в галузі нерухомості, що почувалася винною, коли не спілкувалася або не створювала ділові зв’язки. Жінка не бажала втрачати жодної можливості укласти нову угоду з продажу.

Всупереч тому, що усамітнення має багато добрих прикладів у світових релігіях — Ісус, Магомет і Будда, згідно з писами, усі цінували його,— самотність у сучасному суспільстві набула поганих асоціацій. Крайні випадки самітників, яких ще називають відлюдниками, нерідко зображуються негативно у мультфільмах, казках та кіно. Жарти про «літню жінку з котами» також є обережними натяками, що «на самоті можна з’їхати з глузду». Батьки ставлять дітей у куток, коли вони не слухаються, натякають, що самотність — це покарання. І термін «одиночне ув’язнення» описує наслідки для найгірших серед арештантів. Хоча зрозуміло, що ра­дикальна ізольованість — це нездоровий стан, у часі на самоті настільки дурна слава, що навіть короткі періоди одинаком можуть здаватися неприємними.

Поняття «бути одинаком — погано» та «бути в людському оточенні — це добре» змушують наповнювати соціальні календарі. Іноді складається враження, що залишатися вдома на самоті в суботу ввечері шкідливо чи свідчить про те, що ти «невдаха». Заповнений значно наперед розклад також допомагає людям почуватися важливими. Що більше вам телефонують і що більше будуєте планів, то поважнішою людиною ви вважа­єтеся.

Постійна зайнятість теж чудово відволікає. Якщо виникли складності, вирішувати які немає бажання, то чому б не запросити сусідів на вечерю або піти за покупками в компанії друзів? Урешті-решт, вам не доведеться міркувати про свої труднощі, поки мозок зайнятий приємною бесідою. Навіть якщо немає можливості бути поряд із іншими в реальності, то технологічні досягнення спрямовані на те, щоб більше не довелося бути на самоті. Можна розмовляти по телефону мало не скрізь, підтримувати безупинний зв’язок у соціальних мережах та відсилати текстові повідомлення першої ж вільної миті. Ви можете уникнути перебування наодинці з думками фактично двадцять чотири години на добу.

Існує також суспільний тиск, спрямований на те, щоб бути продуктивною людиною, тобто не сидіти без діла. Ті, хто відчуває необхідність увесь час щось робити, можуть сприймати «час на самоті» як «гаяння часу». Тож ці люди заповнюють кожну вільну хвилину діяльністю, наприклад прибирають оселю або пишуть новий список справ. Для цього типу людей посидіти та поміркувати — невелика цінність, бо це заняття не приносить відчутних негайних результатів. Насправді вони можуть відчувати провину, якщо не мають змоги «завершити жодної справи».

Далі, звісно, є ті, кому просто некомфортно бути одинаком. Вони пристосувалися до хаосу, повсякчасного шуму та постійного руху. Такі слова, як бездіяльність, тиша та самоусвідомлення не мають стосунку до їхнього лексикону. Їм страшно залишатися наодинці зі своїми думками, бо вони знають, що можуть замислитися про такі речі, від яких стане незручно. Якщо звільняться декілька хвилин, то ці люди можуть пригадати щось сумне або перейматися майбутнім. Тож із наміром тримати свої неприємні емоції під контролем вони мають голову настільки зайнятою, наскільки можливо.

Бути на самоті та бути самотньою людиною — ці поняття часто плутають між собою. Відчуття самотності пов’язують із поганим сном, підвищеним кров’яним тиском, послабленим імунітетом та з посиленим виділенням гормонів стресу. Але усамітнення не завжди призводить до ізольованості. На ділі багато хто відчуває себе одиноким у наповненому людьми приміщенні. Самот­ність — це сприймання того, що ви нікому не потрібні. Але самота — це вибір залишитися сам на сам зі своїми думками.

ПРОБЛЕМА УНИКАННЯ САМОТНОСТІ

Що більше Ванесса заповнювала день повсякчасною зайнятістю, то, здавалося, її мозок більше не міг вимкнутися вночі. Та що далі в її голові вирували шалені думки, то далі вона намагалася їх притлумити, і це утворювало нескінченний цикл. Міркування заважали жінці спати вночі, тож «час відбою» почав асоціюватися зі стресом. Вона навіть залишала телевізор працюючим, доки силкувалася заснути, бо хотіла угамувати думки.

Безупинна заклопотаність щоденними обов’язками та стосунками може завдати шкоди, якщо ми не зупинимося та не витратимо час на відновлення самих себе. На жаль, переваги усамітнення часто не беруть до уваги або применшують. Ось що свідчить дослідження про головні вигоди, яких можуть не помічати ті, хто боїться залишитися на самоті.

Помірний час на самоті корисний для дітей. У дослідженні 1997 року під назвою «Поява самотності як конструктивна галузь досвіду у ранній юності» встановлено, що серед учнів від п’ятого до дев’ятого класу, які проводили деякий час на самоті, були значно нижчі шанси на виявлення поведінкових проблем. Ці підлітки демонстрували також нижчі показники на шкалі депресії, а середній бал в атестаті — вищий.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия