a03dd1912f991b3591e5d6c83e0c38cc

— Мама каже, що не повніє, бо в неї така Конституція!

— Не може бути, щоб у мами була своя Конституція, а в України — своя!

Ми з Марком завжди сперечаємося, хоч і народилися в один день. Бо ми

дуже різні: він — хлопчик, а я — дівчинка. От і зараз, коли вчителька на уроці

розповідала про Конституцію, він почав на мене нападати.

І зовсім не я почав, а Романа. Бо дівчата вредні і до всього чіпляються.

А вчителька розповідала нам про Конституцію України. До чого тут мама?

Наша мама — юристка, і якщо вона говорить, що має свою Конституцію, значить так і є.

А ще кажуть, що дівчатам треба поступатися! Ну як тут поступитися, коли вона говорить абищо?

Ми би, мабуть, остаточно розсварилися, якби мама не почула. Вона не

любить, коли ми сваримося.

— Так, що за ґвалт у нашій хаті? — запитала вона

— Ми сперечаємося про Конституцію, — пояснила Романа. — Марко не

вірить, що у тебе є своя Конституція.

— Романа вигадує різні дурниці! — закипів Марко. — Мамо, скажи їй!

— Тихо, діти. Зараз я вас помирю. Справа в тому, що Конституція…

Але стійте!

Ми же з вами ще не познайомилися! А це не ввічливо.

Привіт! Мене звати Романа, я вчуся у школі, люблю музику, свій планшет і маю брата Марка.

Привіт! Я — Марко. Ми з Романою двійнята.

Народилися в один день і вчимося в одному класі. Якби

хтось із вас знав, як важко вчитися в одному класі з

сестрою!

2

А це — наша мама. Вона у нас дуже розумна і

красива. Я теж такою буду, коли виросту.

Наша мама — юрист, тому любить, щоб усе було

по закону. Щоб ми не сварилися і були слухняними.

Наш тато — програміст. Він не може жити без

точності і всіх поправляє, особливо мене.

Він навіть з мамою іноді сперечається, бо мама

каже, що закон не дає однозначних відповідей, а тато

не терпить двозначностей.

А ще ми маємо бабусю та дідуся. Наша бабуся —

вчителька, але працює не в нашій школі. І слава Богу, бо

вчитися у рідної бабусі — таке неможливо витримати.

Ну а дідусь — професор. Він страшно любить

товсті книжки. Чим грубший том, тим ніжніше дідусь

його гладить. А ґаджетів дідусь не любить, хоча й

користується, бо сучасна наука без них ну ніяк не

може.

3

Мама посадила нас навпроти себе і почала пояснювати:

— Конституція — це латинське слово, яке означає

устрій, порядок, побудову. Тому його використовують у

різних ситуаціях. Моя конституція — це побудова мого тіла, біологічні

основи його роботи. Ну а Конституція України, про яку вам розповіда-

ла вчителька — це побудова держави.

— Я ж тобі казала! — одразу заявила Романа

— Це я тобі казав! — відповів Марко.

— Діти, не важливо, хто що казав. Важливо розуміти суть.

— А навіщо нам Конституція? — запитала Романа.

— Ми ж не юристи, — підтримав сестру Марко.

Мама посміхнулася:

— А навіщо вам правила дорожнього руху?

— Щоб під машину не трапити, — сказав Марко.

— І знати, де можна гратися, а де ні.

— От і Конституція так само. Ви повинні знати, що можна, а що ні, які права маєте ви, і люди навкруги, і поліція, і президент.

— Президент має всі права. Він же головний, — впевнено заявив

Марко.

— А от і ні! — одразу заперечила Романа. — Президента можуть

зняти!

— Любі мої! Вашу суперечку люди вирішили дуже давно. Вони

зрозуміли, що коли керівник держави буде робити все, що йому зама-

неться, це закінчиться сумно.

— Усі будуть плакати? — уточнила Романа.

— Саме так, — кивнула мама. — Спочатку будуть плакати прості

люди, аж поки їм урветься терпець і вони візьмуться за зброю. І тоді

вже плакати доведеться владі.

— Або вороги нападуть, — додав Марко.

— Точно. Вороги завжди нападають, коли бачать, що держава

слабка. Згадайте 2014-й рік. Президент Янукович почав робити, що за-

манеться, люди повстали, і цим скористалася Росія, щоб окупувати наш

Крим та Донбас.

— Але ми їх проженемо, — запевнив Марко.

— Проженемо. Але для цього треба бути сильними. А сильна

держава — це коли кожен робить свою роботу. Влада — свою, 4

громадяни — свою, поліція —

свою. І все це розписано у

Конституції. До речі, ви знає-

те, що одну з перших сучасних

конституцій у Європі створили

українці?

— Не може бути! — здиву-

валася Романа.

— Але було. У 1710 році геть-

ман Пилип Орлик та Кошовий

отаман Війська Запорізького

Кость Гордієнко підписали кон-

ституцію, яка чітко описувала

систему влади, розподіляла

права й обов’язки Гетьмана та

Козацької ради.

— Це як наш Президент і

Верховна рада? — здогадався

Марко.

— Точно. У США така консти-

туція з’явилася лише за сімдесят

років, а у поляків ще пізніше.

— То ми — найперші? —

Романа не приховувала захвату.

— Ну, не найперші, але й

не останні. І, до речі, теперішня

наша Конституція визнана одні-

єю з найкращих у світі.

— Круто! — діти разом за-

плескали у долоні.

— От бачите, ви й порозумі-

лися, — сказала мама. — Знан-

ня — найкращі ліки від су пе-

речок.

5

Наш дідусь знає все. Ну просто, як Вікіпедія. А може, навіть

краще. Ми його так і звемо між собою: Вікі-дідусь. І коли

ліньки вчити домашнє завдання — телефонуєш дідусю, і він