a03dd1912f991b3591e5d6c83e0c38cc

так гарно розповідає, що знання самі в голові вкладаються. Неначе

пазл.

От ми якось і запитали:

— Дідусю, а що таке Україна?

Він подивився так, неначе ми його здивували цим запитанням.

— Україна — це наша країна, наша держава. А що, маєте сумніви?

— Звісно ні, — запевнив Марко.

А Романа уточнила:

— А країна і держава — одне й те саме? Чи різне?

Дідусь полишив товсту книжку, за якою, як завжди, сидів, і зняв

окуляри.

— Питання цікаве. А ви як гадаєте?

— Думаю, одне, — сказала Романа.

— Різне, — одразу заперечив Марко.

— Думаю, що ви обоє маєте рацію, — підсумував дід. — Бо назагал

можна сказати «країна Франція» та «держава Франція», і це буде одне

й те саме. Але під словом «країна» ми розуміємо передусім землю з

людьми, які там живуть. А під словом «держава» — окрім території ще

й владу та систему стосунків: гроші, закони, військо.

— Тобто може бути країна без держави? — уточнив Марко.

— Авжеж. Наприклад, колонія. Коли Індія була колонією Великої

Британії, вона була країною, але державою стала тоді, коли отримала

незалежність. І навпаки: держава Велика Британія тоді складалася з

багатьох країн: Канади, Австралії, Індії і так далі. Сьогодні більшість

країн є державами, тому їх можна називати й так, і так.

— І вони мають свої Конституції? — запитала Романа.

— Ого! А звідки ви знаєте про Конституцію? — дід знову здивувався.

— Нам мама розповіла, — похвалився Марко.

— Чудово. До речі, у нашій Конституції жодного разу не вжива-

ється слово «країна», а тільки «держава». Тому що там ідеться про

систему влади й стосунків. От, наприклад, у статті 1 сказано: Україна є

6

суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

І кожне слово тут має чітке значення.

— Ну і які це значення? — Романа подивилася з недовірою. —

Забагато складних слів.

— Нічого складного. Суверенна — значить, сама собою керує.

Незалежна — значить ніхто їй диктувати не може. Демократична —

значить владу має народ. Соціальна — значить дбає про своїх людей.

Правова — значить живе за визначеними правилами.

— Ого, яка у нас крута держава! — вигукнув Марко.

— Але держава — це не лише влада і закони. Держава — це і

територія, і громадяни. Усе це записано в Конституції. Ну а крім того, держава має свої символи, такі як герб.

— Це тризуб князя Володимира, — одразу похвалилася своїми

знаннями Романа.

— Точно. А ще прапор і гімн. Тому кожен з нас повинен поважати

та любити ці символи, якщо поважає і любить свою державу, свою

країну.

7

Ми ж казали, що наш Вікі-дідусь кращий за Вікіпедію! Він так

цікаво розповідає, все наче само в голову залазить.

— От ми говорили, що країна — це територія, на якій

живуть люди. Раніше територія належала князям, королям, графам.

Вони її ділили, як хотіли, продавали, купували разом з селами і міста-

ми. А зараз вся Україна належить громадянам України. Так записано в

Конституції, а Конституція — це найсильніший закон. Гори, ліси, степи, річки й навіть пустеля, яка у нас є на Херсонщині, — усе це наше. Хоча

я не розумію, навіщо нам пустеля.

— У пустелі можна пісок добувати. І туристів возити, бо де вони

іще побачать пустелю? Єгипет далеко, а Херсон близько. Так що і з пу-

стелі може бути користь. Але нам належить не лише те, що на землі, а

й те, що під землею. От, наприклад, знайшли ви під землею нафту. Кому

вона належить? Ні, не вам, а нам усім. Бо усе, що в землі, належить

нашому народу. Навіть якщо ти викопав скарб, все одно він не твій.

— А картопля твоя? Якщо ти викопав?

— Картопля твоя, бо ти сама посадила. А те, що закопали невідо-

мо коли і невідомо хто, — усе належить українському народу.

— І вода, до речі, теж народна. Не тільки річки та озера — море, яке біля українського берега, теж належить нам усім.

— І навіть те, що під водою, — теж наше.

— І не лише під водою, але й під дном: якщо, наприклад, там є

нафта або газ, вони теж належить українському народу. І небо над

нами — так само.

— Але головне багатство України — це земля. Бо на землі росте

хліб, пасеться худоба, прокладені дороги, збудовані будинки. Тому

земля — головне національне багатство. Так написано у Конституції.

Однак подумавши трохи, ми зрозуміли, що не розуміємо… ой, ні, не так. Ми не зрозуміли, чи розуміємо… Одним словом: як це так, «на-

лежить народу»? Що це означає?

— Дідусю, а якщо все це належить народу, то значить я можу піти

в поле наламати кукурудзи?

— Чи збудувати собі хату, де захочу?

8

Дідусь засміявся:

— В Україні десятки міль-

йонів громадян. Якщо кожен

виламає по качану кукурудзи,

фермеру нічого не залишить-

ся. Крім того: ти захочеш буду-

вати будинок у гарному місці,

а якщо місце гарне, на ньому

захочуть побудуватися інші. Як

поділитися?

— Як? — запитали ми разом.

— А дуже просто. Українці

обирають собі владу — Вер-

ховну Раду, президента, місцеві

ради — і доручають їм приду-

мати, як використовувати наше

національне багатство, щоб не

було сварок і ніхто не залишився

ображеним.

— І що, виходить? — недо-

вірливо скривилася Романа.